ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

КИТАЙ ЗАВОЙОВУЄ ЄВРОПУ?

2011-04-21

Нещодавно були оприлюднені відомості про зростання економіки Китаю в першому кварталі нинішнього року. Приріст склав близько 10%, що не лише свідчить про інтенсивність розвитку Китаю, але і починає турбувати китайське керівництво. Адже економіка КНР працює, в основному, на експорт, а не на внутрішнє споживання, і такі високі темпи викликають зростання цін на продукти і житло всередині країни, що загрожує соціальними ускладненнями.

Довгий час Китай постачав до Європи тільки свої недорогі товари, і слова «made in China» вважалися синонімом низької якості. Але сьогодні Китай – друга економічна держава світу, яка надає фінансову допомогу деяким європейським державам.

На початку року голова КНР Ху Цзіньтао, прем’єр Держради КНР Вень Цзябао і його заступник і вірогідний наступник Лі Кецян за три місяці року відвідали не менше восьми країн ЄС і Туреччину. Скрізь їх зустрічали з радісним ентузіазмом.

Хоча деяких європейських політиків і турбує настільки швидке піднесення Китаю, але для багатьох європейських країн, що опинилися у важкій фінансовій ситуації, кредити важливіше. У Греції Вень Цзябао урочисто пообіцяв підтримати країни зони євро, що зіштовхуються з труднощами.

В Іспанії були укладені контракти вартістю в 5,6 мільярда доларів у сферах транспорту та туризму, китайські керівники заявили, що будуть продовжувати купувати іспанські державні боргові зобов’язання, 10% яких вже сьогодні належить Китаю.

У Португалії, за відомостями місцевих ЗМІ, китайські керівники навіть назвали суму, на яку мають намір придбати боргові зобов’язання країни – 5000000000 євро. Для Китаю сума ця не така вже велика – адже золотовалютні запаси КНР складають 2,8 трильйона доларів, це більше, ніж все національне багатство Франції.

Значна частина боргових зобов’язань країн ЄС закуплена сьогодні КНР, але скільки саме – визначити важко, оскільки, на відміну від США, Європейський Союз не має точних даних про те, хто скуповує його боргові зобов’язання. За даними газети Financial Times, подібних зобов’язань китайські банки закупили на 630 000 000 000 євро – це 7% зовнішньої заборгованості держав Європейського Союзу.

Звичайно, Китаєм рухають не філантропічні міркування. Але й підозрювати його в зловмисності і в прагненні просто скупити всю Європу особливих підстав теж немає. Як відзначають багато західні фахівці, китайці, насамперед, прагматики. Європа для них – один їх найбільш важливих ринків, сюди йде 28% всього китайського експорту. Тому вони зовсім не зацікавлені в ослабленні зони євро.

Крім цього, КНР диверсифікує свої валютні запаси, які раніше складалися тільки з доларів. Після світової фінансової кризи стабільність долара похитнулася, і Китай став купувати японські ієни, британські фунти стерлінгів і євро. Фінансова криза зони євро китайців спочатку насторожив, але, зрештою, вони визнали, що Європа криза подолає і вигідніше постати як рятівники, нічим при цьому особливо не ризикуючи.

Поглиблена співпраця з європейцями може до того ж принести КНР чимало користі. У новому п’ятирічному плані розвитку китайської економіки були визначені такі цілі, як розвиток енергоефективності, захисту навколишнього середовища, біотехнологій, комп’ютерних технологій, галузей промисловості, які забезпечують високу додану вартість, розробка нових транспортних засобів і нових матеріалів.

На думку китайського керівництва, у більшості цих областей європейці йдуть попереду американців. Тому в ході поїздки по європейських країнах китайські керівники уклали і чимало угод за технологічними обмінам, наприклад, з Грецією – в галузі телекомунікацій.

Китай сподівається, що за проявлену фінансову щедрість отримає і деякі дипломатичні вигоди. Європейські експерти кажуть, що китайці на переговорах в рамках «великої двадцятки», у Світовій організації торгівлі, на конференціях з кліматичних змін з деяких питань намагаються вбити клин між США та Європейським Союзом.

Тут КНР ставить перед собою дві мети: домогтися визнання за своєю економікою статусу ринкової, щоб не платити високих митних зборів, і забезпечити зняття ембарго на постачання озброєнь. П’ять років тому ЄС готовий був скасувати це ембарго, але під тиском США від ініціативи відмовився.

Поки, як вважають і західні та китайські експерти, Китай не вирішив ще остаточно, як використовувати свою економічну міць: з одного боку, китайська преса вважає, що КНР повинна більше вимагати від Заходу за фінансову допомогу, з іншого – Китай не хотів би псувати свій імідж, виглядаючи загрозливо.

Професор паризької Вищої школи комерційних досліджень Жан-Поль Ларсон вважає, що КНР буде просуватися на світових ринках не скачками і ривками, а поступово, обережно і з дотриманням законів.

«Китайці, – говорить він, – люди методичні, вони розробляють довгострокові плани і проводять їх у життя, а уряд сьогодні надає фінансові пільги, необхідну інформацію і страхові гарантії підприємствам, навіть приватним, які виходять на міжнародні ринки. У Китаю є окремі плани по кожній зарубіжній країні і по кожному континенту. Що стосується Європи, то головне для КНР сьогодні – це, щоб ЄС, головний торговий партнер Китаю, зберігав економічну і фінансову стабільність ».

На думку Жан-Поля Ларсона, не має сенсу займати по відношенню до китайського настанню позицію глибокої оборони або засновувати спеціальну інстанцію для захисту стратегічних секторів економіки. Адже Китай – країна, що має значні наукові та технологічні досягнення, і краще розвивати з ним взаємовигідне співробітництво.

Звичайно, швидкість, з якою Китай зміцнюється на міжнародній арені, деяких турбує. Правда, будучи економічним гігантом, КНР ще не дуже активно намагається використовувати це своє становище в політичних цілях. Але, хочеться цього чи ні, КНР стала одним з основних елементів сьогоднішнього багатополярного світу.

Іноземні інвестиції в Китай сьогодні в чотири рази перевищують китайські інвестиції за кордоном. Причому, в основному, це не державні інвестиції, а капіталовкладення приватних підприємств. Так що, розвивається китайський ринок надає Європі значні можливості, говорить Жан-Поль Ларсон.

Так само вважає і французький держсекретар з питань зовнішньої торгівлі П’єр Лелюш, Він зазначає, що за 30 років китайська частка у світовому експорті зросла з менш 1% до 10%.

Протягом п’яти століть китайської економіки як ніби не існувало, і ось сьогодні Китай стає одним з її світових лідерів. З цією зміною пов’язані і сьогоднішні наслідки, властиві швидкому розвитку, – збільшення різниці в доходах між бідними і багатими, зростання цін, інфляція і криза перевиробництва.

Ігор Бєлов // (“Російська служба RFI”, Франція)