aucc.org.uasitemap
aucc.org.uasitemap
aucc.org.uasitemap
Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Китай буде дотримуватись власного шляху

    2018-03-27

    «Китай не буде ні імпортувати іноземні моделі, ні експортувати китайську модель розвитку. Китай буде дотримуватись власного шляху і не буде вимагати від інших країн копіювати китайську практику», – цитує газета «Женьмінь жибао» представника першої сесії Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) 13-го скликання Чжан Єсуя.

    За його словами, Китай не намагається змінити нинішній міжнародний порядок. Він й надалі буде захисником і будівельником цього порядку. Водночас КНР готова брати активну участь у реформуванні та будівництві глобальної системи управління, сприятиме розвитку міжнародного порядку у  більш справедливому й розумному напрямі.

    Представник сесії ВЗНП підкреслив, що в світі не існує єдиної універсальної моделі розвитку. На основі власних реалій кожна країна повинна незалежно розробити власний шлях розвитку. Цю точку зору  особливо важливо почути і осмислити у зв’язку з тим, що нещодавно в Китаї депутати Всекитайських зборів народних представників проголосували за переобрання Сі Цзіньпіна на посаді Голови КНР. Представники народу підтримали ініціативу одностайно – за продовження повноважень нинішнього китайського лідера висловилися 2970 депутатів.

    Цю подію можна сприймати по-різному, як власне і відбувається, але дивує, що аналогічні приклади багаторічного перебування при владі у інших країнах (Маргарет Тетчер, Синдзо Абе, Ангела Меркель, Володимир Путін) не викликають такої пристрасної уваги. Можливо, зберігаючи широту поглядів на світ, варто залишити країнам право на національну специфіку та власне бачення шляхів розвитку. Чи може хто заперечити прагнення китайського народу досягнути «китайської мрії», до якої так ефективно крокує Піднебесна під керівництвом Сі Цзіньпіна?

    Президент України Петро Порошенко привітав Сі Цзіньпіна з переобранням на посаду Голови Китайської Народної Республіки. «Сподіваюся на поглиблення нашого плідного діалогу заради зміцнення українсько-китайського партнерства», – написав Петро Порошенко у своєму Twitter. Когось з наших сусідів  дратує українсько-китайська співпраця, хтось, можливо, вбачає в Україні конкурентний потенціал, чималу кількість людей щиро хвилює чи розпорядиться українська влада  можливостями, які надає стратегічне партнерство з КНР, на користь держави. Але чисельна експертна спільнота впевнена – у міждержавних відносинах пауз більше не має бути.

    З огляду на майбутнє, спільного набагато більше

    Важливими складовими сталого розвитку економіки і забезпечення національної безпеки є баланс, гармонізація зовнішньоекономічних відносин. Передовсім треба підходити з позиції забезпечення національних інтересів і врахування реальних можливостей та перспектив нашої країни. В цьому контексті, поряд з ЄС і США, сьогодні одним із найвигідніших стратегічних партнерів для України виступає КНР. Привабливість цього напряму зовнішньої політики нашої держави, як і для багатьох інших держав, визначається багатьма чинниками, серед яких не останнє місце посідає постійно зростаюча політична та економічна вага Китаю у світі.

    Китай та Україна, як відомо, мають більше спільного, ніж здається. Як свідчать наукові дослідження, існує певна сумісність економік та технічних стандартів двох країн у багатьох галузях народного господарства. Україна та КНР володіють значним науково-технічним та культурним потенціалом. Водночас перед обома державами стоять схожі соціально-економічні проблеми. Обидві держави мають спільні кордони з Росією та знаходяться в колі інтересів США. Між нашими державами не було і, сподіваємось, ніколи не буде суперечностей. Дипломатія обох країн ґрунтується на реалістичному врахуванні їх національних інтересів. Україна є важливим чинником європейської та світової політики. Вона з повагою ставиться до зростаючої ролі КНР у сучасних міжнародних відносинах. Існує чимало питань, з яких позиції сторін близькі: протидія гегемонізму і політиці сили у міжнародних відносинах, ядерне роззброєння, реформа системи ООН, боротьба з міжнародною злочинністю і тероризмом, релігійним екстремізмом, національним  сепаратизмом, невтручання у внутрішні справи тощо. Україна і КНР послідовно працюють і координують свою політику в ООН, та інших міжнародних організаціях.

    Україна для КНР є зоною значних політичних та економічних інтересів. Китай виходить з того, що Україна має чималий економічний потенціал, певні досягнення в деяких галузях науки й техніки, і вважає, що розвиток відносин з Українською державою відповідає національним інтересам КНР і має неабияку перспективу. Взаємне розуміння цих реалій і стало базовою основою становлення та розвитку українсько-китайських відносин.

    Перспективна стратегія

    Фахівці звертають увагу на досягнення КНР у проведенні реформ і в цьому вбачають великій потенціал взаємовигідних відносин між двома державами. На думку експертів, відкриття вільних економічних зон з пільговим оподаткуванням за китайським прикладом 1990-х років в Україні допоможе вирішити проблему притоку іноземних інвестицій в економіку держави та дозволить ще тісніше розвивати співробітництво між обома країнами. Наразі українська влада і фахівці розглядають можливості створення зони вільної торгівлі з КНР і введення безвізового режиму. Зрозуміло, що ця робота потребує якісної підготовки і часу.

    Еволюція міждержавних відносин України, перехід від романтизму перших років незалежності до орієнтації на реальні економічні реформи, триває. Між урядами Китаю та України підписані десятки документів, які де-факто створили правову базу для поглиблення та поширення двосторонніх відносин у різноманітних напрямах, але реалізація широких намірів ще далека від потенційних можливостей. Певною мірою ще й тому, що держава на рівні прийняття рішень майже не використовує наявний ресурс експертів-китаєзнавців.

    Спроби уряду України залучити інвестиції китайських бізнесменів стикаються з проблемою довготривалих переговорів та узгоджень, тому що уряд у інвестиційній політиці робить ставку на важку промисловість та енергетику. Для покращення цієї ситуації потрібно відкрити для китайських інвесторів не тільки важку промисловість, інфраструктурні проекти та енергетику, а дати широку можливість вкладати інвестиції у переробну галузь агропромислового комплексу, легку промисловість, та галузі високих технологій.

    Що стосується торговельних відносин, то на нинішньому етапі потрібно розширяти спектр товарів, які надходять до Китаю, адже поки що товарна структура носить здебільшого сировинний характер. Крім цього, не потрібно зациклюватися лише на господарських відносинах з Китаєм. Варто розвивати різноманітне співробітництво: надання послуг, особливо у інноваційних проектах, туристичній сфері, гуманітарних контактах. Розумне використання існуючих можливостей дозволить не тільки вивести країну з кризи, а й перетворити її на сучасну європейську державу. На основі створеного міцного підґрунтя відкриється можливість фактичного переходу політичного співробітництва Києва й Пекіна на вищий щабель – до політичної взаємодії на міжнародній арені.

    При визначенні зовнішньополітичних орієнтирів Української держави не можна відсувати можливість співробітництва з КНР на другий план та віддавати перевагу виключно налагодженню взаємин із країнами НАТО або питанням інтеграції в ЄС. Успішне здійснення українсько-китайського партнерства може вплинути як на вирішення економічних проблем України, так і стати запорукою успішного виходу на світовий ринок.

    Фактори, які потребують від України зрілості і уваги

    На сторінках Bloomberg Хал Брандс (почесний професор з глобальних справ Центру Генрі Кіссінджера в Університеті Джона Хокінса) пише, що змагання великих держав стало актуальною темою для світового політичного співтовариства. Ідея про те, що світ знову зіткнувся з гострим, неприкритим суперництвом між США, Китаєм і Росією, лежала в основі нещодавно опублікованих у США документів: «Стратегії національної безпеки», «Національної оборонної стратегії» і «Перегляду ядерної позиції» .

    Тривожною тенденцією є те, що із загостренням відносин між великими державами стає все важче досягти співробітництва в питаннях, які вимагають багатосторонніх дій. А їх стає з кожним роком все більше. В сучасному світі, де функцій та інструментів ООН не вистачає, щоб зберегти мир і вирішити всі суперечки, де покарання за нездатність захистити себе може бути катастрофічним, змагання між великими державами – це норма. Але для всіх країн було би краще, якби Захід і Схід навчилися жити зі своїми відмінностями.

    За підсумками економічного розвитку в 2017 році Китай посів друге місце серед найбільших економік світу, повідомив журналістам голова Держкомітету КНР з розвитку і реформ Хе Ліфен. У 2017 р. ВВП Китаю досяг 82,7 трлн. юанів, що відповідає 12,2 трлн. дол. Чиновник звернув увагу, що приріст ВВП протягом минулого року склав 900 доларів на душу населення. Він нагадав, що в перші роки проведення реформи в країні ставилося завдання довести весь ВВП до 2000 року до 800 доларів на душу населення. За словами Хе Ліфена, в 2018 році, за розрахунками, близько 60% економічного зростання Китаю буде досягнуто за рахунок споживання.

    The Economist зауважує, що «довічне правління» Сі Цзіньпіна може не піти на користь Китаю. Лідер представляє свою країну як приклад для інших країн: меритократичною автократією, яка змогла добитися швидкого економічного зростання і уникнути політичних потрясінь, від яких страждають демократії. Але виданню не зрозуміло, чи з пожиттєвим лідером і відсутністю різниці між державою і партією сам Китай буде відповідати цій моделі. Отже, Захід залишається у межах звичного протестантсько-ліберального погляду на світ. Такий підхід не враховує особливості конфуціанського світу, де головними обмеженнями влади виступають не формальні зовнішні правила, а внутрішні чинники, насамперед відповідальність за стан справ в економіці та суспільстві.

    Китай став частиною глобальної економіки. Він найбільший у світі експортер з часткою понад 13%. У Китаї працюють 12 зі 100 найдорожчих компаній світу. КНР змогла створити надзвичайне багатство для себе і тих, хто веде з нею справи. Водночас, західні експерти стверджують, що у КНР все більше контролюється бізнес. Пекін вважає цілі напрями виробництва стратегічними. Його програма «Зроблено в Китаї 2025» передбачає використання субсидій і протекцій для досягнення лідерства у 10 індустріях, серед яких авіаційна, технологічна і енергетична. На ці галузі в сукупності припадає близько 40% китайського виробництва.

    The Economist пише, що хоча Китай став менше наважуватися на індустріальний шпіонаж, західні компанії досі скаржаться на підтримувані китайською владою атаки на інтелектуальну власність. Тим часом, іноземний бізнес у Китах – дохідний, але безладний, тому що торгівля завжди відбувається на китайських умовах.

    Стримування і противаги

    На тлі постійних загроз введення певних санкцій з боку США Китай, який є найбільшим власником американських боргових зобов’язань, в січні 2018 р. скоротив вкладення в US Treasuries на $16,7 млрд. – до $1,168 трлн. На початку року Пекін вже заявляв про намір диверсифікувати валютні резерви, щоб знизити власну залежність від US Treasuries. Нещодавно, представник Білого дому пояснив, що адміністрація президента Д.Трампа вимагає від КНР скоротити профіцит торгового балансу на 100 млрд. дол. Дефіцит торгового балансу США з Китаєм у 2017 р. склав рекордні 375 млрд. дол.

    Наразі китайське державне видання Global Times висловило думку, що США намагаються вдавати з себе жертву. «Якщо США хочуть скоротити дефіцит торговельного балансу, необхідно змусити американців старанніше працювати і провести реформи у відповідності з попитом на міжнародному ринку замість того, щоб просити весь світ змінитися», – зауважила газета.

    Не так давно влада США майже повністю заборонила китайським компаніям Huawei і ZTE продавати свої смартфони та інші електронні пристрої на території всієї країни. Причиною тому, нібито, стали зв’язки з китайськими спеціальними службами, які можуть використовувати продукцію цих двох виробників для стеження за жителями Сполучених Штатів. Однак, віце-президент споживчого бізнесу Huawei заявив про те, що компанія почне вкладати гроші в ринок США, тобто інвестувати в нього. Він висловив надію на те, що влада Сполучених Штатів прийме цей факт до уваги й відмовиться від своїх претензій. Крім того, керівництво корпорації готове надати всім спецслужбам США всі фірмові мобільні пристрої, щоб вони уважно вивчили їх на предмет наявності будь-якого шпигунського ПЗ.

    На тлі заборони на продаж смартфонів Huawei в США, керівництво китайської корпорації вирішило присвятити весь 2018 рік посиленню своїх позицій на ринках Європи і Азії, насамперед, в Індії. Протягом року Huawei має намір вкладати величезні інвестиції в ринок США, щоб переконати керівництво країни в необхідності своєї присутності та корисності цього для американської економіки.

    У Китаї не ініціюватимуть торгову війну з США, але зможуть захистити свої інтереси і відповісти на будь-які виклики. Про це на прес-конференції заявив міністр комерції КНР Чжун Шань. Пекін впевнений, що торгова війна між двома країнами закінчиться катастрофою для всієї світової економіки. Він додав, що Китай і США почали активно розвивати свої торгово-економічні відносини 40 років тому, за цей час масштаби взаємної торгівлі зросли в 232 рази, взаємні інвестиції вже перевищили 230 мільярдів доларів. Чжун Шань зазначив, що потенціал співробітництва двох країн досить великий і обидві сторони повинні робити спільні зусилля для зміцнення взаємної довіри.

    Координаційна рада на часі

    Як стверджують аналітики, щодо української точки зору та відповідного ставлення до КНР, у переважній більшості намагаються впливати як західні, так і російські засоби інформації, а українські ЗМІ не мають жодного власного кореспондента в Китаї. Тому в Україні мають застаріле, стереотипне уявлення про Піднебесну, а влада не отримує об’єктивної інформації про Китай, необхідної для розвитку партнерських відносин.

    Наразі успіх у двосторонніх відносинах залежить від усвідомлення  державою важливості залучення до роботи фахових китаєзнавців, які розуміють принципи зовнішньої і внутрішньої політики КНР, економічні процесі, історичні аспекти і культурні особливості. На щастя в Україні ще є експерти, які здатні на об’єктивний зважений аналіз відносин між країнами, основних сфер співпраці України та КНР, можуть визначити перспективні напрями подальшої співпраці.

    Досвід інших держав свідчить, що економити на підготовці і  залученні китаєзнавців до роботи державних структур короткозора позиція. Саме у співпраці з високоякісними спеціалістами держава матиме більше шансів досягти рівня відносин, який відповідатиме стратегічним національним інтересам.

    Напишіть відгук

    Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *