Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Експортний виклик для української легкої промисловості

    2018-11-06

    Група українських компаній має намір інвестувати приблизно 20-30 млн. гривень у створення нового виробництва тканин у Чернігові. У вересні поточного року вони приступили до ремонту цехів та монтажу обладнання. Потужність експериментального виробництва складе 2-3 млн. погонних метрів тканини на рік. Передбачено створення 80 робочих місць. Виробництво планується запустити вже в грудні 2018 року.

    На новому виробництві буде запущений випуск бавовняних тканин, постільної та адміністративної групи, а також тканин для спецодягу. Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман зазначив, що легка промисловість в Україні успішно розвивається: у першій половині 2018 року обсяг експорту зріс на 20%. Зростає і зарплата працівників галузі: цього року + 27,5% у порівнянні з минулим роком.

    Україна в першому півріччі 2018 р. експортувала до країн Євросоюзу товарів і послуг на $9,8 мільярда. Відчутним поштовхом для українських товарів стала Угода про асоціацію з ЄС. Зона вільної торгівлі з європейськими країнами, яка почала діяти з 1 січня 2016 р., усунула більшість мит і відкрила доступ до 500 млн. покупців.

    На початку лютого ц.р. Україна приєдналася до конвенції Пан-Євро-Мед. Відтепер українські товари, виготовлені з іноземної сировини, можуть експортуватися до ЄС за нульовою ставкою. Перед легкою промисловістю України відкрилися широкі європейські горизонти. Від участі в конвенції виграє саме легка промисловість, яка зможе розширити свої експортні можливості.

    Незважаючи на непросту економічну ситуацію в країні, легка промисловість уже третій рік поспіль демонструє стабільне зростання. У 2017 р. промислове зростання склало 6%. Минулого року у нас реалізовано продукції більш, ніж на 20 млрд. грн. При цьому в розрізі підгалузей ситуація виглядає наступним чином: виробництво одягу займає 41% від загальної кількості реалізованої продукції, текстильне виробництво – 37% і виробництво шкіри та взуття – 22%.

    Щоб легкій було легко

    В Україні шиють одяг і взуття понад 15 відомих західних брендів, серед яких такі велетні, як Adidas, Benetton, Esprit, Hugo Boss, Zara, Mexx, Marks & Spencer, Next, s.Oliver, Triumph і Tommy Hilfiger. Текстильна та швейна промисловість є одним з основних секторів української промисловості, де офіційно працює близько 90 000 чоловік. За даними інших досліджень, в Україні у цьому секторі офіційно і неофіційно працюють понад 220 тис. осіб. Для порівняння: в Китаї – 215 млн., у В’єтнамі – 2,5 млн., в Індії – 5 млн., у Туреччині більше 750 тис.

    Ще донедавна українська легка промисловість значною мірою була залежна від продажів на місцевому ринку та експорту до Росії, але з різних причин обидва ці напрями продажів різко зменшились як за обсягом, так і за вартістю. Водночас, за даними Української асоціації текстильної та швейної промисловості (UKRLEGPROM), лише близько 10% загальної продукції галузі експортується.

    Наприклад, європейський сектор текстильної і швейної промисловості, за даними Європейського консалтингу з текстилю EURATEX, є основним європейським виробничим сектором. Він складається з 177 700 компаній, з яких 99% – це малі та середні підприємства, які виробляють текстиль та одяг, передусім в Європі, та є інтегрованими у глобальні ланцюжки доданої вартості. Цей сектор також є другим за розміром експортером текстильних та швейних виробів у світі, що створює обіг у 171 млрд. євро та працевлаштовує 1,7 млн. осіб. На сектор припадає 3-відсоткова частка доданої вартості та 6% зайнятості у загальному виробництві ЄС.

    Минулого року ЄС був одним з основних торговельних партнерів України. Цього року загальна частка України у світовій торгівлі становить 41,6% (33 276 мільйонів євро). Україна була 23-м найбільшим імпортним партнером ЄС (0,9% загального імпорту за межами ЄС) та 22-м найбільшим експортним партнером (1,0% загального обсягу експорту за межами ЄС).

    Експорт одягу з ЄС до України в 2017 р. склав 427 мільйонів євро. Це  – 2,1% від загального обсягу експорту одягу з ЄС, який збільшився у 2017 р. на 15,7% у порівнянні з 2016 р. Експорт текстилю досяг 552 мільйони євро у 2017 р. та збільшився на 14,6% порівняно з 2016 р. За даними Євростату, імпорт з ЄС готових тканин до України значно зріс у 2017 р: + 7,8% у вартості та + 10,3% у обсязі.

    За даними МВФ і Європейської комісії, імпорт одягу до ЄС з України склав 349 мільйонів євро в 2017 році. Він становив 2,1% від загального обсягу імпорту одягу ЄС та зріс на 8,8% у 2017 р. порівняно з 2016 р. Імпорт текстилю до ЄС з України склав 91 млн. євро в 2017 році. Це становило 0,5% загального обсягу імпорту одягу до ЄС та зріс на 18,0% в 2017 р. порівняно з 2016 р. Наразі більшість українських компаній, як зазначають європейські експерти, досі не експортують готові національні продукти, а надають лише послуги. Співпраця з європейським замовником ґрунтується на виконанні окремих трудомістких операцій, а закупівля, продаж, проектування та логістика, виконуються замовником.

    На думку українських та міжнародних експертів, у державі, де нараховується понад 2,3 тис. підприємств легкої промисловості, ця галузь має величезний потенціал. Адже в Україні поступово нарощують свою потужність і активно розвиваються текстильний, швейний, трикотажний, шкіргалантерейний, хутряний та інші напрями. Завдяки якісному пошиттю і демократичним цінам, тканини і одяг українського виробника все більше завойовують популярність не тільки на національному, але й на міжнародному ринку.

    Українська продукція легкої промисловості експортується до 150 країн. Основним предметом експорту виступають текстиль та текстильні вироби – 68,2% ($171,5 млн.), головні убори та взуття, вироби з хутра та шкіри – 31,8% ($80 млн.). Понад 83% всієї продукції постачається до країн Євросоюзу. За даними Мінекономрозвитку, загальне зростання експорту у 2017 р. склало 43%. Капітальні інвестиції у галузь зросли більш ніж на 24%. Загальний  обсяг виробництва в 2017 р. збільшився на 6,3%, обсяг реалізованих товарів склав 23 млрд. гривень.

    Однак, незважаючи на жвавий розвиток галузі, в цій сфері все ще залишається низка проблем. В Український асоціації підприємств легпрому зазначають нерівні умови конкуренції на внутрішньому ринку, несталість податкового законодавства, застарілий  механізм контролю безпечності продукції. Крім того, спостерігається низька продуктивність праці, дефіцит кваліфікованих кадрів, обмежений вибір сировини тощо.

    В країні вживаються заходи, спрямовані на прискорення зростання показників у цій галузі економіки. За сприяння уряду, вже в поточному році легка промисловість України отримає нові можливості. Держава планує створити нові підприємства та забезпечити зростання середньої заробітної плати працівників галузі на 30%. Це буде стосуватися не тільки державного сектора, але і приватних компаній.

    Одним з кроків є прийняття пакету, що складається з 35 законопроектів, завдяки яким можна буде захистити бізнес і відкрити доступ до ресурсів. Крім того, в поточному році Кабмін обіцяє підтримати модернізацію легкої промисловості, зокрема, розробити механізм розстрочення ПДВ на імпортне обладнання. За словами експертів, це допоможе підприємствам технічно оновлюватися, а значить нарощувати виробництво.

    Оптимізм фахівців і експертів дає підстави сподіватися, що легка промисловість України згодом стане однією з передових сфер економіки країни. Адже уряд України неодноразово висловлював свою зацікавленість у тому, щоби підприємства легкої промисловості були глибоко модернізовані, впроваджувалися інновації і розвивався кадровий потенціал. Завдання подальшого розвитку легкої промисловості України її експортної складової цілком реальні, особливо якщо співпрацювати з досвідченими і зацікавленими міжнародними партнерами.

    Китайський досвід

    Більше 64% виготовленого в Китаї одягу експортується. Найбільшим центром з виробництва одягу вважається провінція Гуандун, яка виробляє чверть загального обсягу текстильної продукції Китаю. З 29 міст, визнаних Китайською асоціацією текстильної промисловості спеціалізованими центрами виробництва одягу країни, 22 розташовані на території цієї провінції.

    Свого часу за Піднебесною міцно закріпився статус майстерні світу, але поступово ситуація змінилася: сьогодні витрати на робочу силу у В’єтнамі, Бангладеш, Пакистані та інших азіатських країнах нижче, ніж у КНР. Спроби скоротити ці витрати в Китаї шляхом переміщення виробничої бази до внутрішніх районів країни, де рівень заробітної плати нижчий, призводять до зростання транспортних витрат.

    Нині у Китаю визначаються явні конкуренти у світовій торгівлі одягом. Це В’єтнам, Бангладеш, Туреччина, Камбоджа, а також Індія, Пакистан і Шрі-Ланка. За оцінками багатьох експертів, В’єтнам – потенційно найсильніший конкурент Китаю. З виходом нових гравців на світовий ринок позиції Китаю слабшають.

    Водночас, за оцінками правовласників відомих західних брендів, потенціал китайського ринку з мільярдною армією споживачів настільки великий, що їх не бентежать навіть тисячі підприємств, які копіюють їх продукцію в межах КНР. Зараз в Китаї шиють близько 400 000 різних брендів одягу. Серед тих, хто першими розмістили свої виробництва в Піднебесній наприкінці 1980-х років, зокрема, П’єр Карден. Наразі у цієї французької марки близько 20 виробничих баз у Китаї, одна з найбільших розміщена у місті Тяньцзінь.

    Кожний п’ятий юань до китайського бюджету поступає завдяки текстильній та легкій промисловості. Чи то італійські Prada, Armani, Gucci, французькі  Cacharel, Promod, Naf Naf, або німецький Hugo Boss – більшість брендового одягу, як, і того, що не може похвалитися впізнаваністю, виготовлена ​​китайською швачкою.

    Нестандартним шляхом вирішила піти Prada, що випускає продукцію в десяти країнах світу. Президент компанії Патрицио Бертельлі (Patrizio Bertelli) висловив думку, що можливо в майбутньому буде потрібно продавати фірмові речі з логотипом «Made by Prada». За його словами, це дозволить позбутися застарілих стереотипів щодо країни-виробника.

    Уряд КНР цілеспрямовано намагається знизити витрати експортерів в умовах непростої економічної ситуації. Крім того, в рамках національного плану активізації китайської текстильної промисловості, прийнятого Держрадою КНР ще у лютому 2009 р., передбачено виділення коштів на модернізацію технологій виробництва та розвиток власних брендів для компаній, що виробляють текстиль або волокно, або працюють у секторі обробки та друку на тканинах.

    Текстиль і шовк

    Фінансова підтримка передбачена для малих та середніх підприємств текстильної промисловості. Затверджена програма поетапної заміни застарілого обладнання для підвищення енергозбереження в галузі і захисту довкілля. Крім того, передбачені заходи стимулювання компаній, які переміщують свої виробничі потужності з південно-східної частини Китаю до центральних та західних районів.

    За даними Китайської асоціації виробників одягу, сьогодні Китай застосовує цілу низку планових заходів щодо збільшення внутрішнього попиту, введення інновацій у виробництво, розширення ринків збуту в сільській місцевості, а також просування продукції текстильної галузі у суміжних галузях.

    На прикладі розвитку текстильної галузі можемо побачити очевидний масштаб економіки та економічних ефектів у матеріальному забезпеченні, трудових витратах, якості продукції, які роблять внесок у її експортну конкурентоспроможність. Текстильна промисловість вже давно стала основою китайської економіки завдяки своїм перевагам у факторах виробництва та масштабах ринку.

    В силу співвідношення факторів та міжнародної конкурентної переваги, розвиток текстильної промисловості насамперед визначається витратами праці та технологіями. Для порівняння, швейна промисловість є трудомістким  процесом, а для текстильної промисловості, зокрема для сектору хімічних волокон, капітал та технології, стають все більше важливими.

    На сьогоднішній день конкурентна перевага текстильної промисловості Китаю значною мірою залежить від її виробничої бази.  У порівнянні зі своїми закордонними колегами, текстильна промисловість Китаю показує конкурентну перевагу в таких аспектах: наявність сировини і трудових ресурсів. Крім того, енергійний економічний розвиток і підвищення рівня життя в Китаї призводять до збільшення попиту на текстильні вироби. Попит проявляється не тільки в кількості, але й у якості. Це вказує на величезний потенціал внутрішнього ринку та прекрасні можливості для розвитку конкурентного середовища.

    На додаток, скасування квот на текстиль у 2005 р., безсумнівно, є плюсом для текстильної промисловості Китаю, що дозволило розширити доступ на іноземні ринки і надало можливість для розширення масштабів та модернізації промисловості.

    Як зазначає сучасна теорія промислової організації, агломерації належать до правил розвитку промисловості, а також ефективні заходи щодо розподілу та використання ресурсів. Успіх Китаю щодо масштабів розширення, оптимізації розподілу ресурсів, спеціалізації виробництва, підвищення продуктивності праці є ключем до конкурентоспроможності в текстильній промисловості.

    Сьогодні немає жодної країни світу, настільки просунутої в знаннях та освіті про шовкоткацтво, як Китай. Історія шовку 5000 років тому назавжди переплелася з історією Китаю. Це особливий бренд Піднебесної, який і сьогодні користується неабияким попитом на світовому ринку.

    Шовк – традиційна продукція експорту Піднебесної. Обсяг виробництва шовку-сирцю складає 70% від світового виробництва та 85% від світового експорту. Обсяг експорту шовкової тканини складає більше 40% від світового експорту. Китай грає головну роль у світовій торгівлі шовком, має бездоганну репутацію у всьому світі. Китайські виробники пропонують величезний вибір шовкових тканин різного вигляду відмінної якості і за невисокою ціною.

    Основне виробництво сирцю в Китаї зосереджено в південних регіонах дельти річки Янцзи. Виробництво шовку є однією з основних галузей в містах Сучжоу, Ханчжоу, Наньцзин і Шаосин. В провінції Цзянсу, в двох годинах їзди від Шанхаю, розташоване місто Шеньчжоу – приклад концентрації виробництва в Китаї. Це місто вважається найбільшим центром виробництва шовку та легких тканин. Провінція Чжецзян є одним з провідних центрів виробництва шовку в Китаї. Особливістю шовку, виробленого тут, крім високої якості, є порівняно низька вартість.

    Як тут не пригадати, що в нашій країні також був свій бренд – льонарство. В Україні з прадавніх часів займаються виготовленням текстилю з льону: одяг, взуття, постільна білизна, подушки, штори, кухонний текстиль. Ткані вироби з льону – це частина споконвічної української культури.

    Нелегкі завдання для легкої промисловості

    Слід зазначити, що під терміном льонарство традиційно розуміється вирощування льону як технічної культури з метою отримання волокна і насіння. При цьому мається на увазі вирощування переважно льону-довгунця, хоча для цих цілей придатні і два інших виду льону: льон і проміжний (межеумок). Зараз в Україні галузь звужена до вирощування так званого льону олійного, а фактично – проміжної форми льону виключно для виробництва технічного масла.

    А 25-30 років тому в Україні виробництво волокон і очосів з льону становило понад 100 тис. тонн (проти сьогоднішніх 870 тонн). Це свідчить про необхідність створення консолідуючої структури для відродження льонарства як галузі виробництва волокон. Цю місію взялася виконувати нещодавно створена Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України. Але, як із шовком у Китаї, виробникам потрібна політична і регуляторна підтримка держави. Адже стратегія розвитку легкої промисловості повинна передбачати зниження сировинного експорту і нарощення постачання високоякісної продукції з доданою вартістю.

    У 2016 р. Рівненська область була відібрана китайською текстильною компанією YUYUE Home textile co. Ltd для будівництва заводу з переробки льону. Всього планується залучити близько 30 тис. га землі. Будівництво заводу з переробки льону почали вже цього року . Термін реалізації проекту – 5 років. А загальний обсяг інвестицій складе $20 млн.

    Протягом 5 років китайські інвестори планують налагодити весь цикл виробництва – від вирощування до переробки льону. Після завершення будівництва на підприємстві створять близько 1000 робочих місць. Плани компанії в Україні включають, зокрема, створення технологічної бази для виробництва льняного волокна, що включає вирощування і переробку льону.

    Текстильна компанія з Китаю YUYUE Home Textile, одна з найбільших в світі текстильних компаній з виробництва і переробки льону, а також виробництва та продажу текстильної продукції, планує запуск роздрібної мережі в Україні вже у 2018-2020 рр. Це – сучасне текстильне підприємство, що об’єднує дослідження, розробки, виробництво волокна, текстилю, поліграфію і фарбування, шиття і продаж текстильних виробів. Співпрацює більш, ніж з 20 транснаціональними компаніями, зокрема, IKEA, Decathlon, Wal-Mart і Macy’s. Продукція експортується в 59 країн і регіонів, зокрема й країни Африки, Францію, Швецію. Компанія Spenser & Kauffmann консультувала YUYUE щодо створення оптимальної структури, виходу на український ринок, фінансування проекту, юридичного аудиту об’єктів нерухомості в центрі Києва для організації роздрібної мережі магазинів.

    В Україні перед підприємствами легкої промисловості все гостріше постає питання зносу обладнання. Місто Дунгуань є одним з найбільших промислових центрів Китаю, в якому зосереджено безліч текстильних фабрик, заводів і торговельних підприємств. Світовим виробникам добре відоме китайське обладнання для ткацької, швейної і взуттєвої промисловості, яке щороку демонструють китайські виробники на Міжнародній торговій виставці індустрії текстилю та одягу China (Dongguan) International Textile & Clothing Industry Fair.

    Експерти вважають, що модернізація і переоснащення українських підприємств легкої промисловості за певних умов може бути цікавим китайським інвесторам. Але законодавцям і уряду необхідно продовжувати створювати конкурентні умови для інвесторів, підтримувати та розвивати українські бренди одягу та взуття та боротися з контрафактною продукцією. Виробники зазначають, що компанії все ще змушені жити в стані напруженості та невизначеності. Наприклад, тканини слід заказати за чотири місяці до випуску продукції, але при такому стані  валютного курсу економіку виробництва розрахувати неможливо.

    У галузі є своя специфіка, зокрема сезонність, і банки мають це  враховувати. Банкам необхідно осучаснювати умови кредитування підприємств легкої промисловості, як це зробили в Китаї, що дозволило спростити доступ підприємств до запозичення коштів. Китайський досвід і інвестиції фахівці радять залучати у створення сучасних виробництв хімічних волокон з орієнтацією на експорт, у розвиток сегменту технічного текстилю, виробництво шкіряних матеріалів для швейної і меблевої промисловості.

    Як показує досвід, на ринку ЄС, і особливо в Німеччині, технічний текстиль загалом дає 50% зростання галузі. Існує великий сегмент технічної продукції для потреб медицини, автомобілебудування, авіації та суднобудування. Україні варто нарощувати обсяги виробництва нетканих матеріалів у нашій країні.

    Європейські експерти зауважують, що текстильні та швейні підприємства в Україні потребують базових навичок розвитку експорту, а держава – управлінських знань на рівні макроекономічної політики. На сьогодні не існує національних інструментів, які допомагають українським компаніям управляти експортом. Інституційні органи є більш реактивними, ніж активними (наприклад, діяльність навчальних компанії для розвитку своїх підприємницьких навичок або пошуку можливих бізнес-клієнтів за кордоном).

    Піднебесна має чим поділитись щодо розробки національної  експортної політики та способів розвитку підприємництва у швидкозмінній галузі моди. На шляху до ринку ЄС Україна і Китай можуть доповнювати і посилювати можливості один одного.

     

    “Тянься Лінк”

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *