ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Чи стане Пекін “гаманцем” для Європи

2011-11-03

Джерело: УКРІНФОРМ
Автор: Ольга Танасійчук

Напередодні відкриття в четвер у Франції саміту “Великої двадцятки”, основною темою якого стане порятунок ЄС, що погрузнув у боргах, в центрі уваги знаходиться за тисячі кілометрів від Європи Китай. Пекін має реальні можливості стати “гаманцем” для блоку, що відчайдушно намагається знайти гроші на стороні. Питання в тому, чи захоче сам Китай виступити в такій ролі.

Питання про інвестиції в Європейський фонд фінансової стабільності(EFSF) через Міжнародний валютних фонд, як повідомили світові ЗМІ, включено до порядку денного майбутнього саміту в Каннах. Проте, анонсуючи участь голови КНР Ху Цзіньтао в заході, заступник міністра фінансів Китаю Чжу Гуан’яо заявив, що питання про інвестування в EFSF або придбання країнами-членами групи європейських облігацій не обговорюватиметься. Керівник КНР має намір говорити про зростаючий протекціонізм як про головну перешкоду одужанню світової економіки. Це дуже болюче питання для Пекіна, який вважає себе основною жертвою протекціоністської політики Заходу.

Але навіть якщо офіційних заяв з цього приводу і не пролунає, це питання хвилює сьогодні всіх. Головна опора ЄС – США – самі не зовсім успішно намагаються подолати боргову кризу, і основна надія – на потенційних рятівників, зокрема, у середовищі країн, що стрімко розвиваються. Один лише Китай, вже будучи покупцем облігацій EFSF, здатний внести в фонд до 100 млрд доларів зі своїх золотовалютних запасів (які перевищують $3,2 трлн). Саме таку суму просив Брюссель, коли відразу після завершення зустрічі направив до Пекіна главу Європейського стабфонду Клауса Реглінга. Він сам назвав “продуктивними” свої переговори з китайськими чиновниками щодо внеску в нові європейські інвестиційні інструменти. При цьому, на зустрічі з пресою в Пекіні та із студентами одного із столичних університетів К.Редлінг ні на йоту не відкрив завісу таємниці над тим, про що все ж вдалося домовитися з чиновниками Народного банку Китаю і Мінфіну КНР. Він відзначив, що мета його поїздки в Китай полягала в тому, щоб “вислухати потенційних інвесторів і дізнатися їх думку” і тим самим зробити фонд “цікавим для покупців”.

Китайський інтерес виходить за рамки суто фінансового. Китай не раз говорив, що готовий простягнути руку допомоги Європі, але ніколи при цьому не приховував, що розраховує отримати щось натомість, окрім відсотків і гарантій надійності вкладень. Він розраховує на певні політичні дивіденди. Зокрема, Пекін дратує постійна критика валютної політики КНР, невизнання ринкового статусу китайською економікою з боку ЄС, 20-річне ембарго на поставки зброї… Китайські керівники і раніше прозоро натякали на те, що готові “обміняти” пом’якшення позиції Брюсселю з цих і ряду інших питань на свою інвестиційну прихильність.

Втім, чиновники деяких європейських країн, зокрема Франції, яка приймає у себе саміт, поспішили запевнити, що жодних потурань Пекіну від них чекати не варто. У відповідь китайські офіційні особи та експерти в один голос почали говорити, що вірять у мудрість європейських політиків і силу євроекономіки. Що можна розцінити як пропозицію Євросоюзу не розраховувати на допомогу КНР і самому розгрібати свої “авгієві стайні”. Більше того, як вважають китайські експерти, для врегулювання боргової кризи в Європі недостатньо розширення стабфонду. Потрібні такі заходи, як реорганізація боргів або емісія загальних облігацій зони євро, що гарантуються кредитною довірою до Німеччини і Франції, а також сприяння проведенню в країнах-боржниках політики стримування.

“Європа є першою за величиною економікою у світі, її потенціал є досить потужним, стан функціонування деяких підприємств також оцінюється як хороший, у зв’язку з цим Європа здатна врятувати себе самостійно, і питання про її порятунок Китаєм є необгрунтованим”, – заявила заступник міністра закордонних справ КНР Фу Ін. При цьому вона висловила надію на “взаємну повагу і ставлення один до одного на основі рівності та поступове вирішення деяких проблем, які існують між Китаєм і Європою протягом тривалого часу”.

Пропозиції, ухвалені минулого тижня лідерами ЄС, ще потрібно деталізувати, і “китайська сторона сподівається, що відповідні політичні інструменти будуть вироблені таким чином, щоб вони були спеціалізованими і зручними для застосування”, – вторить представникові МЗС заступник міністра фінансів Чжу Гуан’яо.

У тому ж ключі витримана і стаття офіційного рупора китайського керівництва – агентства Сіньхуа. У коментарі воно закликало Європу не розраховувати на Китай як на рятівника від кризи. “На тлі такої безпрецедентної кризи в Європі Китай не може ні взяти на себе роль рятівника європейців, ні забезпечити “лікування” європейського погіршення” здоров’я, – заявляє автор. Далі він пише, що Китай все-таки залишає за собою право надати допомогу своїм європейським друзям “у міру можливості”. “Жест доброї волі Пекіна став хорошою відповіддю тим, хто бачить Китай як суперника, що загрожує Європі. Незважаючи на відмінності в політиці, економіці та культурі, Китай і ЄС як і раніше хороші друзі і партнери”, – йдеться в статті.

“В Європи достатньо ресурсів для подолання тривалої бюджетно-боргової кризи”, – сказав і сам голова Ху Цзіньтао, перебуваючи на початку тижня з державним візитом у Відні перед від’їздом на саміт G20. Ці слова керівника хтось розцінив як відмову країни виступити у ролі “палички-стукалочки”. Інші, навпаки, побачили в них упевненість у тому, що китайські інвестиції в Європу не стануть збитковими, а також у тому, що в Пекіні все-таки розраховують на відповідне пом’якшення позиції Брюсселя.

До того ж, того ж дня міністр комерції КНР Чень Демін, виступаючи на австрійсько-китайському економічному форумі, запевнив, що Китай “дієво підтримає” країни Старого Світу, що погрузнули в боргах, і збільшить потік інвестицій. “Усі країни сидять в одному човні, – відзначив міністр. – Ми повинні об’єднатися, щоб Європа змогла одужати”.

У тому, щоб Європа впоралася швидше і ефективніше, Китай зацікавлений як ніхто. Блок ЄС є провідним торговельним партнером КНР та другим за величиною (після США) споживачем її товарів; зниження попиту серед європейських покупців вже позначилося на китайських експортерах зниженням індексу ділової активності. Стабільний євро не лише зміцнить європейську і світову економіку, а й дасть змогу Китаю диверсифікувати свої валютні резерви, три чверті яких зараз деноміновані в доларах США. “Нам необхідно допомагати Європі, це відповідає довгостроковим інтересам КНР”, – говорить член Комітету з валютної політики Центрбанку Китаю Лі Даокуй. Правда, при цьому він наголошує, що уряд Китаю ще має пояснити простому китайському народу, “чому в такий важкий для КНР час необхідно допомогти Європі”. З ним солідарний і його колега, колишній член того ж комітету Юй Юндін, який у своїй статті в Financial Times пише: “З точки зору внутрішньої політики, Пекіну буде складно дати схвалення на порятунок ЄС китайськими грошима. Десятки мільйонів літніх китайців запитають, чому вони мають платити за те, щоб європейці раніше виходили на пенсію, тоді як у КНР немає належної пенсійної системи. А також запитають, навіщо Китаю перейматися, якщо Німеччина не хоче витратити більше своїх грошей на порятунок ЄС”.

Головним своїм внеском у відродження світової і, зокрема, європейської економіки Китай як і раніше вважає підтримку власного стабільного економічного зростання. “Члени G20 повинні посилити співпрацю і працювати для забезпечення потужного, сталого і урівноваженого світового економічного зростання”, – заявив Ху Цзіньтао в інтерв’ю французькій газеті Le Figaro в середу. Він закликав усі країни “Правильно розпізнати” справжні причини дисбалансів глобальної економіки. “Дисбаланси є швидше зовнішніми атрибутами, ніж фундаментальними причинами більш глибоких проблем світової економіки”, – підкреслив керівник держави, яка має найбільший профіцит зовнішньої торгівлі, що становить 3,2% ВВП країни. Ху Цзіньтао пообіцяв, що в найближчі 5 років китайський імпорт збільшиться до $8 трлн, економічне зростання становитиме близько 9%, що і стане головним “внеском КНР в економічне зростання світової економіки”.