aucc.org.uasitemap
aucc.org.uasitemap
aucc.org.uasitemap
Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

    Андрій Бузаров: неправильно не помічати Китай в XXI столітті

    2018-03-13

    Україна могла б вилучити корисні уроки з китайського досвіду, будь то вміння просувати свої інтереси в світі або здатність знаходити консенсус з найскладніших питань  всередині суспільства. Але в Києві приділяють Китаю занадто мало уваги, вважає Андрій Бузаров.

    Україна мало цікавиться процесами, що відбуваються в Китаї, не проявляє активності, а це в нинішніх умовах неправильно – країна ризикує не отримати вигоди від економічного співробітництва в мегапроектах, які розгортаються в Пекіні, які не зводяться тільки до однієї торгівлі. Щоб правильно вибудовувати діалог з КНР, необхідно бути в курсі тих подій і тенденцій, які там відбуваються. Не випадково, нещодавній XIX з’їзд Компартії Китаю викликав величезний інтерес з боку більшості країн світу.

    Про це сказав в інтерв’ю РІА Новини Україна експерт-міжнародник Андрій Бузаров, який побував на з’їзді КПК.

    В ході XIX з’їзду Компартії Китаю, який проходив з 18 по 24 жовтня було оновлено вище керівництво країни, змінився склад головних партійних органів – ЦК, Політбюро і Постійного комітету Політбюро.

    Сі Цзіньпін на з’їзді виступив з промовою, представивши доповідь під назвою “Домогтися вирішальної перемоги в побудові суспільства з середнім достатком, здобути велику перемогу соціалізму з китайською специфікою в нову епоху”. В цьому документі поставлені завдання тотальної модернізації країни до 2050 року.

    Ви були на XIX з’їзді Компартії Китаю. Які враження?

    – Перш за все, треба зазначити, що цей захід викликав колосальний інтерес у всіх … у більшості країн світу. Дуже багато було представників країн Південно-Східної Азії, Східної Азії, Південної Азії, Європи, Латинської Америки, Африки … По суті, були представлені всі країни, де Китай активно робить вклад в економіку. І це, безумовно, пояснює інтерес.

    Були представлені і суперники КНР на геополітичній карті – США, Німеччина, Франція (хоча Китай не розглядає їх як суперників).

    Всі стежили за ситуацією, тому що всі намагаються зрозуміти, що буде далі з політичною системою Китаю Не зрозумівши політичну систему КНР, неможливо спрогнозувати подальші кроки Пекіна на міжнародній арені, всередині країни – і важко зрозуміти, як вибудовувати діалог з керівництвом КНР. Тому інтерес був великий.

    До речі, зміни в керівництві відбулися досить серйозні – зокрема, змінили п’ять з семи членів Постійного комітету Політбюро ЦК КПК …

    – Зміна постійних членів Політбюро було очікувана. І напередодні з’їзду КПК всі знали, що з семи членів Постійного комітету п’ять будуть замінені. Так і сталося. Залишився тільки діючий голова КНР Сі Цзіньпін і прем’єр Держради Лі Кецян. Ось ці дві фігури – всі очікували, що вони залишаться (в Постійному комітеті – Ред.), зміна п’яти фігур теж була прогнозована.

    Питання в іншому: багато хто вважав, що серед п’яти нових людей з’явиться явний наступник Сі Цзіньпіна. Але всі п’ять нових постійних членів Політбюро – вони у віці за 60. Згідно негласній традиції, членом Політбюро ЦК КПК не може бути людина, яка старша 68 років . Відповідно, через п’ять років – хто ж з п’яти членів Постійного комітету зможе претендувати на посаду керівника партії?

    Таким чином, ця головна інтрига, яка стосувалася постійних членів Політбюро, хто буде наступником Сі Цзіньпіна через п’ять років, вона так і залишилася інтригою. Питання залишається відкритим.

    Крім того, треба зазначити, що були обрані і непостійні члени Політбюро (там разом постійних і непостійних членів – 25), також були обрані члени ЦК партії, разом – понад 200 осіб.

    Деякі спостерігачі вважають, що зміни в Постійному комітеті можуть свідчити про можливість якогось повороту в зовнішній політиці Китаю, про зміну вектора, умовно – з “атлантичного” на “євразійський”, до активнішого просування інтересів Китаю в Євразії (включаючи і Росію). Згадують в зв’язку з цим і про мегапроект “Новий шовковий шлях”. На ваш погляд, чи можна дійсно говорити про такий поворот або зарано робити такі висновки?

    – Можу точно сказати, що Китай, в принципі, і зараз задоволений своїм становищем регіонального лідера в Південно-Східній і в Східній Азії. І питання зараз стоїть не про Азію, а питання поставлене про подальше посилення взаємодії з Європою.

    І тут треба відокремити ідею відродження Великого Шовкового шляху, його реінкарнацію у вигляді проекту “Один пояс – один шлях”.

    Мета поставлена ​​дуже амбітна. Не можна це розглядати тільки як зону вільної торгівлі, або просто як нову форму економічної співпраці – це не зовсім так. Це безпрецедентна ідея, що включає в себе економічні інвестиції, які КНР вкладає у відповідну країну (з числа країн, які беруть участь в проекті – Ред.), в інфраструктуру, в транспорт і т. д. Країна отримує відповідні дивіденди. Україна тут теж буде розглянута як потенційний партнер.

    На вашу думку, не помічати Китай в XXI столітті – недозволена розкіш?!

    – Це неправильно і неграмотно – не займатися цим напрямком.

    Чому, на Ваш погляд, Україні можна було б повчитися у Китая?

    – У Китая можна повчитися, по-перше, стабільності. Там стабільна політична система.

    По-друге, це спільність нації. Ті цінності, які існують в цій країні, вони об’єднують суспільство, а не роз’єднують. У Китаї вміють знаходити консенсус з найскладніших питань.

    По-третє, результати своєї роботи китайці вміють просувати на зовнішні ринки. Все, що вони роблять, успішно просувається, Китай в цьому напрямку насправді досяг успіху – з цього теж можна вилучити корисні уроки.

    “РІА Новини Україна”

     

    Напишіть відгук

    Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *