ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

ПІД ЗНАКОМ ЗЕМЛІ: УКРАЇНА ТА КИТАЙ ГОТОВІ НАГОДУВАТИ ПЛАНЕТУ

2013-09-23

Джерело: УКРІНФОРМ
Автор: Ольга Танасійчук

У контексті китайсько-українських відносин тиждень, що минає, пройшов під знаком села. У Піднебесній працює велика делегація українських аграріїв, посилена заступником міністра закордонних справ Віктором Майко, який курує в МЗС економічний напрямок. Центральною подією стало проведення в Пекіні 3-го засідання двосторонньої підкомісії зі співробітництва в сільському господарстві. Паралельно активну роботу по своїх секторах ведуть представники Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ), ветеринарної медицини та фітосанітарної служби, Національної академії аграрних наук та інших відомств. Їм усім є про що говорити з китайськими колегами.

Можна стверджувати, що останнім часом аграрний сектор виходить на передові позиції у двосторонніх відносинах між Києвом і Пекіном. У цифровому вимірі показники тут поки що досить скромні, оскільки за підсумками минулого року в загальному обсязі товарообігу понад 10 млрд дол частка аграрної продукції не дотягувала і до 5%. Але динаміка показова. За підсумками 2012 року Україна і Китай наторгували у цій сфері на 364 млн дол. з приростом на 13,6 % порівняно з попереднім роком. Але тільки в першому півріччі нинішнього року сільськогосподарський товарообіг досяг вже 330 млн дол. – зростання на 46% порівняно з цим же періодом у 2012 році. Характерно, що експорт Китаю в Україну збільшився всього на 2,5% (до 120 млн дол.), а потік товарів з України в Китай виріс на цілих 238 % і досяг 210 млн дол.

Щоправда, двостороння торгівля наразі не відрізняється різноманіттям товарних позицій: майже 90% українського експорту в Китай припадає на рослинну олію. Але в Мінагропроді переконані, що з часом асортимент товарів неодмінно розшириться, і серйозно налаштовані проводити в Китаї тематичні виставки. Почнуть уже з грудня цього року, під час запланованого візиту до КНР Президента України.

Наразі ж на розгляд відповідних відомств передані сертифікати якості цілого ряду української продукції, включаючи м’ясну. Китайці обіцяли уважно придивитися до неї, хоча на даному етапі особливого ентузіазму не проявили. Специфіка регіону – в Азії люди взагалі стримані, і спілкуючись з ними, рідко можна розраховувати на негайну реакцію.

Проте китайських партнерів дуже приваблюють українські зернові. Україна стала єдиною поки що країною, з якою місцеві служби нагляду за якістю продуктів підписали всі дозвільні процедури на імпорт кукурудзи всього за 3 місяці, тоді як з іншими країнами такий процес триває роками. Такий дозвіл Україна отримала в листопаді 2012 року, а до кінця нинішнього очікує підписання документів щодо ячменю і сої. У 2014-му черга має дійти до ріпаку, шроту і пшениці. Це надзвичайно важливо, оскільки без таких карантинних дозволів на ринок Піднебесної не надійде ані кілограма зерна, тут з цим дуже суворо.

Крім фітосанітарних аспектів, бар’єром на шляху для навіть дуже потрібної для Китаю продукції можуть стати квоти. Саме з цією проблемою зіткнулися українські постачальники кукурудзи. Вже після підписання контракту з Китаєм і виділення на його обслуговування 3-мільярдного доларового кредиту від Ексімбанку з’ясувалося, що партнери українських постачальників не змогли своєчасно отримати квоти на ввезення цієї продукції. Тому перші зерновози з кукурудзою за «китайським» контрактом пішли в країни Близького Сходу.

Як зазначив міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк, це не суперечить умовам контракту, згідно з якими сторони можуть погоджено виходити із зерновою продукцією на ринки третіх країн. І поки сторони залагоджують ситуацію навколо квот, Україна допомагає КНР зміцнювати позиції на таких нових ринках. За словами міністра, Україна не побоюється витіснення власної продукції з традиційних ринків, оскільки Україна і Китай виступають як потрібні один одному партнери. Необхідна зернова продукція вирощується в Україні, і за її «китайську» частку Україна отримала вигідний кредит, який дає можливість інвестувати в розвиток і технічне переозброєння національного аграрного сектору.

Примітно, що таке технічне переоснащення передбачається здійснити за рахунок половини із згаданих 3 мільярдів доларів «кукурудзяного» кредиту, оскільки інша половина спрямовується безпосередньо на закупівлю зерна – в українських виробників придбано вже 1,5 млн тонн кукурудзи за форвардними контрактами, при цьому 500 тисяч тонн вже відвантажено споживачам.

Модернізація зачепить й інфраструктурні проекти. Як розповів Укрінформу М.Присяжнюк, обговорюються плани переобладнання наявних елеваторів та інвестицій у будівництво великого і сучасного портового елеватора, ймовірно, в Іллічівську. Ведуться переговори про купівлю 2,5 тис. вагонів-зерновозів, причому майже 30% при їх виробництві припадатимуть на українські комплектуючі. У більш віддаленій перспективі для транспортування зерна можуть бути закуплені від п’яти до десяти спеціалізованих кораблів вантажопідйомністю в 50-70 тонн.

“Таким чином, ми станемо власниками флоту, про що і не мріяли!” – зазначає аграрний міністр. Хоча й визнає, що для здійснення таких «наполеонівських» планів сторонам ще потрібно узгодити обопільні інтереси у виборі верфі для виробництва суден і у визначенні їх ціни, яка за визначенням повинна бути прийнятною.

Звичайно, сторони не мають наміру замикатися в рамках виключно кукурудзяного кредиту під держгарантії і розраховують на спільні проекти із залученням китайських інвестицій, в тому числі недержавних компаній. Все літо в Україні працювали по черзі кілька китайських делегацій з цією метою. Результати, хочеться вірити, не змусять себе чекати надто довго.

Одним з найбільш реальних і привабливих для інвесторів напрямків є проекти з відновлення системи штучного зрошення на українських полях. Для того, щоб зробити це в Херсонській, Миколаївській областях, у Криму та частково в Запоріжжі, необхідні інвестиції в обсязі не менше 10 млрд дол. Такі інвестиції повинні швидко окупитися за рахунок істотного зростання врожайності. Інтерес до такого проекту проявляють не тільки китайські, але й американські інвестори, які за сприяння української сторони можуть навіть об’єднати зусилля. З ініціативи українського міністерства в Києві вже відбулася тристороння зустріч за участю експертів Китайської інвестиційної компанії (China Investment Corporation) і американського інвестфонду IFC.

Таким чином, в аграрному співробітництві між Україною і Китаєм нарощування товарообігу не є самоціллю. Йдеться про більш глибокі процеси, про реальну інтеграцію і спільну роботу в сільськогосподарській сфері з перспективою виходу на треті ринки.

Не випадково нинішні міжурядові переговори між Україною і Китаєм проходять під гаслом “Нагодуємо світ разом”. Об’єктивно, якщо Україна і Китай зможуть об’єднати фінансові та технологічні можливості навколо ідеї підвищення продуктивності українських чорноземів, таке партнерство цілком дозволить внести істотний внесок у вирішення проблеми продовольчої безпеки всієї планети.