Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    «Перспективи реформування вітчизняного законодавства щодо встановлення трудових відносин на визначений строк»

    2011-11-21

    Джерело: АО «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери»
    Автор: Оксана Войнаровська, Іванович Тетяна

    Як відомо, укладення трудових договорів на невизначений строк виступає гарантією трудових прав найманих працівників. Цей фундаментальний принцип закладено в трудовому законодавстві Європейського Союзу та більшості країн світу.

    Однак, нещодавні міжнародні дослідження передової практики показують, що в останні два десятиліття світовий ринок праці зазнав значних змін, відбулися суттєві відмінності в його структурі, що призвело до зменшення кількості укладених безстрокових трудових договорів та одночасно до стрімкого росту кількості укладених угод на фіксований строк, угод на неповний робочий час, угод з нульовими годинами (коли працівникам оплачуються лише ті години, коли їх викликано на роботу), угод з працівниками, найнятими через агентства тимчасового працевлаштування, – іншими словами, усіх «нетипових» форм зайнятості.

    У цій статті висвітлено перспективи реформування вітчизняного законодавства щодо встановлення трудових відносин на визначений строк, проаналізовано світовий досвід у цій сфері правового регулювання, наведено позиції сторін соціального діалогу з даної теми.

    Історія питання

    Варто зазначити, що законодавчий підхід до строкових трудових договорів в Україні кардинально змінювався з моменту прийняття у 1971 році Кодексу законів про працю України, який на сьогодні є основним законодавчим документом, що регулює трудові відносини в Україні.

    Так, відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України в першочерговій редакції від 10.12.1971 року «трудові договори укладаються:1) на невизначений строк;
    2) на визначений строк не більше трьох років; 3) на час виконання певної роботи».
    Таким чином, сфера укладення строкових трудових договорів не була обмежена. Законодавчо встановлювався максимальний строк дії такого договору – 3 роки.

    Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки» від 20.03.1991 року № 871-XII було внесено зміни до статті 23 Кодексу законів про працю України, якими визначено, що «трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін». Тим самим, законодавець надав учасникам трудових відносин більше свободи в укладенні строкових трудових договорів, не обмежуючи максимальну тривалість трудових відносин на основі строкових трудових договорів, надавши сторонам можливість самостійно встановлювати таку тривалість .

    Варто наголосити, що в умовах переходу до ринкової економіки практика укладення строкових трудових договорів набула широкого розповсюдження в Україні. Однак, в 1995 році з прийняттям Закону України від 19.01.1995 року № 6/95-ВР «Про внесення змін і доповнень, що стосуються трудового договору, до Кодексу законів про працю України» законодавчий підхід до трудових відносин на визначений строк кардинально змінився.

    Так, відповідно до статті 23 КЗпП України в редакції від 19.01.1995 року, яка діє і сьогодні, «трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами».

    Тим самим, частина 2 статті 23 КЗпП України встановила обмеження сфери застосування строкових трудових договорів, що відповідало міжнародній практиці, що існувала на момент прийняття таких змін в 1995 році. Таким чином, законодавець закріпив, що за загальним правилом трудовий договір повинен укладатися на невизначений строк з метою забезпечення гарантій трудових прав найманих працівників.

    Проект Трудового кодексу від 10.12.2009 року № 1108 (далі – «Проект Трудового кодексу»), внесений на розгляд Верховної Ради України в другому читанні, містить окрему Главу № 2 Книги II, присвячену трудовим відносинам на визначений строк. В цілому підхід законодавця до обмеженості сфери укладення строкових трудових договорів не змінився. Разом з тим, Проект Трудового кодексу містить ряд новел, які, на думку авторів статті, позитивно вплинуть на ринок праці України в цілому.

    Міжнародний досвід реформування трудового законодавства

    Світова фінансово-економічна криза призвела до глобального зниження виробництва та стала серйозним випробуванням для всіх країн світу. З-поміж іншого, спад в економіці призвів до стрімкого підвищення рівня безробіття. Першочерговим завданням урядів усіх країн світу стало реформування національного трудового законодавства з метою забезпечення гнучкості ринку праці та впровадження політики, яка заохочує створення робочих місць.

    Відповідно до досліджень Світового Банку, присвячених питанням ведення бізнесу, відзначено 98 реформ, що впливають на показники зайнятості працівників. Із цього числа 58 реформ зробили регулювання ринку праці більш гнучкішим, а 40 – навпаки, суворішим. Найголовнішими 4 реформами є реформи, які (1) роблять гнучкіший робочий час, (2) послаблюють обмеження, встановлені на строкові трудові угоди, (3) зменшують витрати у випадку звільнення та (4) усувають вимоги щодо звільнення.

    Однією із реформ, яка приносить найкращі результати, є збільшення строку дії та сфери дії строкових трудових угод, що, в свою чергу, робить національні ринки праці гнучкішими. Дані щодо можливості укладення строкових трудових договорів по регіонах наведено у таблиці.

    Можливість укладення строкових трудових договорів у різних країнах світу у 2010 році

    РегіонКількість країнУ тому числі:
    Чи заборонено укладати строкові угоди для виконання завдань постійного характеру?Якою є максимальна сукупна тривалість трудових на основі строкових угод (у місяцях – М) із урахуванням продовження чинності усіх угод?
    ТакБез обмежень12М24М36М48М60+М
    Східна Азія та Тихоокеанський регіон2452011101
    Європа та Центральна Азія25151012408
    Латинська Америка та країни Карибського басейну32162226002
    Близький Схід та Північна Африка1841213011
    Країни з високим рівнем доходів: ОЕСР30912110114
    Південна Азія83611000
    Південна Африка46202338273
    Усього1837210610318919
    Джерело: база даних дослідження Doing Business 2011

     

    Як бачимо із таблиці, кількість країн, де не заборонено укладати строкові трудові договори для виконання роботи постійного характеру, у 2010 році переважає. Також, максимальна тривалість трудових відносин на визначений строк в середньому становить 2 роки, після чого, в разі продовження, такі трудові відносини набувають характеру безстрокових.

    Таким чином, світова практика свідчить про те, що на сьогодні більшість країн сучасного світу, зіштовхнувшись із проблемою безробіття, вносять поправки до вітчизняного трудового законодавства з метою пом’якшення надто суворих норм трудового законодавства для спрощення найму та звільнення працівників, зокрема, шляхом обмеженості зняття заборон у сфері укладення строкових трудових договорів.

    Для порівняння із Проектом Трудового кодексу, додаток до цієї статті містить витяги з трудового законодавства Азербайджану та Естонії щодо укладення строкових трудових договорів. Так, і Трудовий кодекс Азербайджанської Республіки від 01 лютого 1999 року, і Закон Естонської Республіки «Про трудовий договір» від 15 квітня 1992 року містять невичерпні переліки підстав для укладення строкових трудових договорів. В порівнянні із вітчизняним законодавством, вказані нормативні акти більш чітко визначають підстави для встановлення трудових відносин на невизначений строк. Варто також зазначити, що відповідно до статті 47 Трудового кодексу Азербайджанської Республіки трудовий договір може укладатися на певний строк за взаємної згоди з дотриманням принципу рівноправності сторін. Таким чином, сторони можуть вільно домовитися про укладення строкового трудового договору незалежно від характеру трудових відносин.

    Продовження статті за лінком

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *