Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Палиці в колеса, АБО МИТНІ БАР’ЄРИ У ТОРГІВЛІ

    2010-11-08

    Розуміння переваг вільної торгівлі і необхідності забезпечення безперешкодного обороту товарів було передумовою укладення багатосторонніх торговельних угод в рамках Світової організації торгівлі («СОТ») і регламентації в митному законодавстві кожної держави-члена СОТ порядку пропуску товарів через митний кордон.

    Україна приєдналася до Марракешської угоди про створення СОТ і багатосторонніх торговельних угод відповідно до Закону України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі», і в силу ч. 1 ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 (далі – «ГАТТ 1994.») та інші угоди СОТ сьогодні є частиною національного законодавства. Не менш важливо і те, що оскільки система врегулювання спорів служить захисту прав і зобов’язань членів СОТ, а також є джерелом уточнення існуючих положень угод в рамках СОТ, тлумачення норм права СОТ у звітах груп з вирішення спорів та апеляційного органу, є частиною права даної організації , тим самим зумовлюючи їх значення на рівні правозастосування.

    В цілому, українське законодавство відповідає нормам СОТ, а державні органи у своїй повсякденній діяльності вже почали керуватися положеннями відповідних угод СОТ або, як мінімум, намагаються брати їх до уваги.

    Але, незважаючи на все це, експортери та імпортери і раніше стикаються з ситуаціями, коли тлумачення або застосування законодавства державними органами можуть призвести до необгрунтованих затримок зовнішньоекономічних операцій, тобто служити фактичними бар’єрами в торгівлі. На жаль, не завжди береться до уваги, що Україна як член СОТ відповідальна перед іншими державами не тільки за відповідність свого законодавства нормам СОТ, але і за фактичне застосування цих норм державними органами. Безвідповідальне ж відношення може призвести до того, що інші держави-члени СОТ скористаються своїм правом звернутися до Органу з врегулювання спорів з претензіями до України.

    Саме в цьому ракурсі у цій статті аналізується декількох проблемних ситуацій, які на практиці можуть бути витлумачені як обмежуючі принципи вільного торгового обороту і створюють певні бар’єри в діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

    Зміна митної класифікації

    При імпорті або експорті будь-якого товару, належна митна класифікація є передумовою швидкого митного оформлення. Відповідно до митного законодавства України при митному оформленні товарів повинен вказуватися десятизначний код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності («УКТЗЕД»). Але при митному оформленні можуть виникати випадки, коли митний орган і експортер (імпортер) мають різну думку щодо митної класифікації імпортованого (експортованого) товару.

    Звичайно, бувають випадки, коли подібна ситуація виникає при спробі задекларувати, наприклад, брендові товари як «second hand». Однак, на практиці часто трапляється і так, що підприємці якраз сумлінно декларує товари під певним кодом УКТЗЕД, а співробітники митниці необгрунтовано змінюють цей код на інший, що передбачає вищу ставку імпортного мита.

    Зі вступом до СОТ необгрунтоване зміна митної класифікації товарів у певних випадках може вважатися порушенням норм права СОТ. Зокрема, у практиці Органу з врегулювання суперечок у СОТ це питання розглядалося в справі «ЄС – Класифікація Курятини» 1. Згідно фактам цієї справи ЄС прийняв Директиву № 2003/97 / EC, по якій курятина глибокої заморозки, раніше класифікувати за кодом 0210 90 20 з митом 15,4% від митної вартості товару, після прийняття Директиви, підпадала під інший код – 0207 41 10 . І як наслідок по таких товарах стягувалася мито 102,4 євро за 100 кг / нетто, яка була значно вище мита в розмірі 15,4% від митної вартості товару. Курятина глибокої заморозки імпортувалася Бразилією та Таїландом, а тому таке рішення ЄС було вигідно європейським виробникам і невигідно імпортерам. Бразилія і Таїланд звернулися зі скаргою в Орган з врегулювання суперечок у СОТ, посилаючись на те, що такі дії порушують статті II.1 (а) і II.1 (b) ГАТТ 1994 адже внаслідок зміни класифікації імпортери фактично розпочали платити мито вище, ніж та, яка вказана у Переліку поступок ЄС, що є частиною зобов’язань ЄС перед СОТ, тим самим порушуючи права держав-членів СОТ. Після розгляду питання, група з врегулювання суперечок у СОТ вирішила, а апеляційний орган підтвердив, що такі дії є порушенням статті II.1 (а) і II.1 (b) ГАТТ +1994.

    Даний приклад підтверджує необхідність більш глибокого розуміння системи норм СОТ, і те, що Державна митна служба України («ДМСУ»), як орган відповідальний за належну класифікацію товарів, що переміщуються через державний кордон України, має враховувати відповідні норми СОТ, в тому числі, і при прийнятті роз’яснень з приводу митної класифікації товарів або відповідних класифікаційних рішень.

    Визначення митної вартості
    Оскільки митні платежі нараховуються і стягуються на підставі митної вартості товару, визначення останньої іноді стає проблемою при імпорті товарів. Наприклад, починаючи з серпня 2010 року митні органи почали без належного письмового обгрунтування своїх дій додатково перевіряти митну вартість імпортованих квітів, що призвело до значного зниження обсягів імпорту даної категорії товарів і збитків для імпортерів. Перш за все, слід зазначити, що згідно зі ст. 262 Митного кодексу України («МКУ») декларант самостійно визначає митну вартість товару, а митниця лише контролює правильність визначення такої вартості, використовуючи певні методи (ст. 265 МКУ). У даному випадку не тільки було невідомо, які саме методи використовувалися митницею для визначення митної вартості імпортованих квітів, але й відсутнє належне обгрунтування її дій.
    Подібна практика може бути визнана як суперечить міжнародним зобов’язанням, взятим Україною по ряду угод в рамках СОТ, зокрема, Угоди про застосування Статті VII ГАТТ 1994. У справі «Колумбія – Пункти Перепустки» 2 митна служба Колумбії видала наказ, згідно з яким встановлювалися індикативні ціни на текстильні вироби, взуття та інші товари. За цим наказом індикативні ціни використовувалися як довідкові ціни для визначення вартості товарів на умовах поставки FOB. Якщо в декларації вказувалася митна вартість нижча індикативної, то такі товари не проходили процедуру митного оформлення. Відповідно, податки та інші обов’язкові платежі стягувалися на підставі цих індикативних цін. Описана ситуація дуже схожа на нинішню практику митних органів України, коли при імпорті товарів незалежно від кількості підтверджуючих документів, співробітники митниці як правило використовують лише внутрішню базу довідкової інформації. Невідповідність митної вартості імпортованого товару даним внутрішньої бази довідкової інформації ДМСУ може фактично зупинити митне оформлення. Панама, яка імпортувала в Колумбію вищевказані товари, звернулася до СОТ, посилаючись на порушення статей 1, 2, 3, 5, 6 та 7.2 (b) Угоди про застосування Статті VII ГАТТ 1994. Група з врегулювання спорів прийшла до висновку, що така практика суперечить вищезазначеними статтями, оскільки застосування індикативних цін не дозволяє забезпечити послідовне застосування методів визначення митної вартості, зазначених в Угоді щодо застосування Статті VII ГАТТ 1994 або якогось якого методу в отдельності.3

    Тому, щоб дії митниці не розглядалися як фактичні бар’єри в торгівлі, ДМСУ повинна належним чином обґрунтовувати свої рішення, а також неухильно дотримуватися норм Угоди про застосування Статті VII ГАТТ +1994 щодо методів і процедур визначення митної вартості.

    Місце митного оформлення

    Швидкість і зручність проведення митних процедур часто залежить від місця митного оформлення, а обмеження кількості таких місць, може негативно вплинути на обсяги імпорту або експорту. На жаль, подібні ситуації не рідкість в Україні. Так, згідно з наказом ДМСУ № 130 від 18 лютого 2010 (до речі, не зареєстрованій у Мін’юсті) імпортери зобов’язані були декларувати деяку підакцизну продукцію та фармацевтичні товари на посту «Акцизний» у селі Мартусівка Київської області. Нещодавно ДМСУ видала ще один наказ № 1011 від 3 вересня 2010 (набирає чинності з 1 жовтня 2010 року), пункт 3 якого знову таки передбачає митне оформлення всіх товарів групи 06 УКТЗЕД (квіти), крім товарної підкатегорії 0602 90 10 00 (міцелій грибів), тільки в зоні діяльності Київської обласної митниці в селі Мартусівка Київської області. Наказом ДМСУ № 563 від 1 червня 2010 всіх імпортерів автомобілів зобов’язали оформлятися лише на спеціалізованій митниці – Київській центральній спеціалізованій митниці.

    У практиці Органу з врегулювання спорів подібне питання також порушувалося у справі «Колумбія – Пункти Перепустки», в якому Колумбія зобов’язала пропускати текстильні товари та взуття з Панами тільки в Боготском аеропорту або в морському порту Баранкілья. Група з врегулювання спорів вирішила, що обмеження на два пункти пропуску для товарів, що прибувають з Панами, є мірою обмеження на ввезення в значенні статті XI: 1 ГАТТ 1994, оскільки обмежує конкурентоспроможність імпортерів. Як результат такого підходу, Група з врегулювання спорів вирішила, що зазначені дії суперечать статті V: 2 ГАТТ 1994 і першого пропозицією статті V: 6 ГАТТ 1994 як обмежуючі транзит, і значить Колумбія мала скасувати свої акти.

    Підсумовуючи, можна сказати, що саме по собі встановлення певних місць для пропуску товарів або їх митного оформлення не є порушенням норм СОТ. Але, якщо така практика обмежує конкурентоспроможність одних імпортерів в порівнянні з іншими або перешкоджає транзиту товарів, то існує ризик того, що такі дії і рішення можуть розглядатися як порушують відповідні угоди СОТ. Таким чином, проекти рішень ДМСУ про здійснення митного оформлення тільки у встановлених місцях повинні аналізуватися і з точки зору відповідності праву СОТ.

    Висновки

    У цій статті були коротко проаналізовані найбільш актуальні та проблемні ситуації, пов’язані з здійснення зовнішньоекономічних операцій, у тому числі необгрунтоване зміна митної класифікації товарів, підвищення митної вартості і вимога здійснювати митне оформлення тільки у встановлених місцях. Підсумовуючи, слід зазначити, що державні органи України, як «молодого і недосвідченого» члена СОТ, ще тільки починають приводити свої дії і рішення у відповідність із нормами і практикою цієї організації. На жаль, не завжди успішно. ДМСУ, як і іншим державним органам, слід враховувати положення права СОТ і практику Органу з врегулювання суперечок у СОТ у своїй повсякденній діяльності. Інакше іноземні торгові партнери України можуть оскаржити вищевказані дії держави Україна в рамках СОТ, що може не тільки негативно вплинути на імідж держави, а й у разі визнання Органом з врегулювання спорів порушення окремих угод СОТ, може призвести до застосування значних санкцій.

    Наталя Галецька, юрист, Департамент міжнародної торгівлі і міжнародного комерційного арбітражу, ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»

    Олександр Терещенко, юрист, Департамент міжнародної торгівлі і міжнародного комерційного арбітражу, ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *