Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    НАСЛІДКИ АМЕРИКАНСЬКОЇ КРИЗИ: КИТАЙ НЕ ДРІМАЄ

    2013-10-25

    Джерело: Укрінформ
    Автор: Олександр Жолобецький

    Політичне “стояння” в США між республіканцями і демократами навколо реформ Обами у сфері охорони здоров’я дорого коштувало країні. Справа навіть не у моральних травмах, які отримали працівники федеральних установ під час двотижневих вимушених відпусток, і навіть не в тих 24 мільярдах доларів, які, за повідомленнями американських ЗМІ, США втратили в результаті “шатдауну” та загрози технічного дефолту. Наслідки таких драматичних подій далеко виходять за межі національних кордонів США і, власне, продовжують, якщо не завершують тривалі розмови щодо кризи Сполучених Штатів як світового центру політичного та економічного тяжіння.

    Як каже народна мудрість, “свято місце пусто не буває”. На тлі кризи державного управління в США та традиційної вже суперечки навколо чергового підняття граничної межі держборгу країни, Китай закликав до створення “деамериканізованого світу”, в якому долі людей не залежатимуть від “нації з дисфункціональним урядом”. Принаймні, саме така оцінка прозвучала зі шпальт китайських медіа, в тому числі державного агентства Сіньхуа, яке зазвичай відображує виключно “погоджені” позиції китайської влади.

    На думку китайських ЗМІ, США зловживають статусом супердержави: сіють хаос у світі, переміщуючи власні фінансові ризики за межі своєї країни, і в той же час “розпалюють регіональний неспокій, провокують територіальні суперечки і розв’язують невиправдані війни”.

    В цьому контексті варто зазначити, що Китай є чи не найбільшим у світі іноземним утримувачем боргових зобов’язань США. Пекін володіє казначейськими облігаціями США обсягом 1,28 трлн. дол. США і розглядає цей актив як один із можливих шляхів для вкладення власних валютних резервів, обсяг яких на кінець вересня 2013 року досяг рекордних 3660 млрд. дол.

    Зрозуміло, що щорічна детективна історія навколо підвищення межі держборгу США із загрозою технічного дефолту і обов’язковим “хепі ендом” в останні хвилини перед ним, яка повторюється у США із сумною регулярністю, дедалі більше нервує Китай, для якого знецінення американської валюти могло б означати прямі і суттєві економічні втрати.

    Абсолютно не випадково Китай, який має значні власні валютні резерви, давно прагне провести реформу Міжнародного валютного фонду. Проте, США давно і послідовно саботують будь-які спроби реформувати МВФ, використовуючи своє право “вето”. Між тим, на тлі “американської кризи” на кшталт нещодавнього “шатдауну” обставини можуть змінитися. Особливо з врахуванням тих сумнівів, які висловлюють щодо збереження долара як світової резервної валюти інші глобальні гравці, включаючи Росію.

    Зрозуміло, що Китай за будь-якого розвитку відстоює власні інтереси. “Піднебесна” відкрито і не перший рік намагається зміцнити юань, при чому цей курс зберігався навіть у часи світової економічної кризи, коли уряди багатьох країн намагалися штучно знецінити національні валюти.

    З 1994 по липень 2005 року юань був жорстко прив’язаний до долара США, потім Китай відмовився від прив’язки і підняв курс національної валюти на 2%, проголосив курс на поступову ревальвацію юаня. Починаючи з 2010 року, Китай активно просуває юань в якості резервної валюти і намагається торгувати в юанях на зовнішніх ринках.

    Враховуючи, що практично всі світові ринки заповнені товарами китайського виробництва, результати виявилися більш ніж помітними. За останні три роки оборот торгівлі юанями потроївся і в поточному році досяг 120 млрд. доларів на день. Валюта КНР піднялася з 17-го на 9-е місце в рейтингу Банку міжнародних розрахунків. У 2011 році Національний банк Білорусі вже зробив китайський юань однією з резервних валют. Подібну політику намагається проводити і Росія, яка, до речі, також розраховує, що рубль в найближчому майбутньому стане резервною валютою СНД. При цьому вона пропонує проводити розрахунки за поставлені на експорт вуглеводні в російських рублях.

    Тож нині позиції долара у світі вже не виглядають непохитними. Тим більше, що американська валюта вже давно не забезпечена золотом, і тримається, головним чином, на потужності американських авіаносців та на інерції світової економіки. В такому контексті, якщо США продовжуватимуть саботувати реформи МВФ, це може поставити під сумнів вплив, можливості та ефективність вже цієї світової фінансової інституції.

    Китай і США, як два економічні велетні, підтримують нестійкій баланс на терезах світової економіки і змушені вдаватися до небезпечних маневрів. Питання, чим може завершитися така конкуренція, залишається відкритим. Як і те, чим “віділлються” чвари цих гігантів таким залежним від експорту країнам, як Україна. За будь-яких умов і будь-якого дефолту США можуть надрукувати будь-яку кількість банкнот, навіть у новому дизайні. Та обставина, що неминуча за такого розвитку інфляція може знищити “підматрацні” накопичення українців, видається сумною, але не найгіршою. Набагато більш драматичні наслідки могло б мати “валютне похмілля” уряду, який водночас міг би втратити половину валютних резервів.

    Не можна сказати, що Уряд України не відчуває такої загрози. Такою ж мірою зрозуміло, що економіка завжди йде пліч-о-пліч з політикою. Кілька років тому тоді ще Перший віце-прем’єр-міністр, міністр фінансів України Микола Азаров заявляв, що вважає за доцільне формувати частину золотовалютних резервів Національного банку України в російських рублях. Як показала практика і новітня історія, “братня любов” між Україною і Росією має певні дивацтва, але це не дискредитує самої ідеї щодо внутрішньої диверсифікації золотовалютних резервів держави.

    Зовсім недавно, в червні 2013 року, Президент України Віктор Янукович доручив Національному банку сформувати курс гривні на основі “кошика” різних валют з урахуванням структури зовнішньої торгівлі. На думку експертів, окрім гаряче улюбленого населенням долара ними незабаром можуть стати євро, рублі і, зрозуміло, юані. Адже Україна не може стояти осторонь світових процесів.

    У цьому контексті вже й не такою “драконівською” здається політика уряду, спрямована на зміцнення національної валюти та поступове “вичавлення” доларів із збережень українців. Ціліше будуть. Тож, може, все не так вже й сумно, пані і панове? У будь-якому випадку, в України є ще час і вагомий привід, щоб впорядкувати своє господарство і модернізувати власну економіку. Що менше Україна залежатиме від волі та примх інших країн, то краще. З таких позицій Україні було б набагато зручніше дотримуватися будь-якого стратегічного партнерства у будь-якій частині світу.

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *