Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    КИТАЙСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ: ЧОМУ УКРАЇНА ВСЕ ЩЕ «НА УЗБІЧЧІ»?

    2013-04-20

    Джерело: УКРІНФОРМ
    Автор: Ольга Танасійчук

    Минулого четверга китайський Держстат оприлюднив квартальні дані щодо прямих іноземних інвестицій зарубіжних країн у КНР і китайських за кордон. З документа випливає, що Китай залучив у січні-березні поточного року 29,91 млрд дол у вигляді прямих інвестицій з динамікою їх зростання, нехай і невеликого, але і віна кидається в очі після падіння обсягу інвестицій на 3,7% за підсумками минулого року.

    Не менший інтерес у зведеннях Держстату викликає цифра інвестицій самого Китаю, який активно виводить свої капітали у «зовнішній світ», як і личить другий економіці світу. Так от, у 1 кварталі поточного року прямі нефінансові інвестиції, здійснені китайськими інвесторами за кордоном, склали 23,8 млрд дол, збільшившись на 44% порівняно з тим же періодом минулого року. Зростання вражаючий, тим більше, що минулого року обсяг китайських інвестицій зріс на 28,6% і склав 77,22 млрд дол. При збереженні такої динаміки Китай вже в найближчому майбутньому з категорії нетто-імпортера закордонних капіталів перейде в розряд експортерів.

    Чисельність нових закордонних контрактів зросла в січні-березні на 35% (40,1 млрд дол), таким чином сукупний обсяг китайських контрактних проектів за кордоном досяг 1,04 трлн дол. Станом на кінець березня за кордоном працювали за контрактами 823 тис китайців. За перші 3 місяці року Китай вклав прямі інвестиції у 1621 підприємство в 138 країнах і регіонах світу. При цьому 83% з них припали на Гонконг (Спеціальний автономний район Китаю), країни АСЕАН, блок ЄС, Австралію, США, Росію і Японію.

    Цікаво, що за квартал китайські інвестиції в США виросли на 104%, незважаючи на всі політичні тертя та економічні розбіжності. А в Росію, відносини з якою у Китаю складаються «просто краще нікуди», навпаки, скоротилися на 61%, хоча багато секторів російської економіки відкриті для таких інвестицій, включаючи свята-святих – розробку природних ресурсів. Це бізнес, нічого «братнього».

    Торік Китай активно нарощував обсяг інвестицій і до Європи. У 2012 він склав 12,6 млрд дол. з приростом на 20%. Схоже, у Пекіні знають, що, незважаючи на всі проблеми Єврозони, об’єднана Європа разом з європейською валютою виборсаються. Очевидно, не без допомоги КНР, яка скуповує не тільки боргові папери проблемних країн, а й цілі підприємства країн цілком благополучних – аеропорти, заводи, енергетичні компанії… А Європа, яка нещадно критикує Китай за порушення прав людини, політичні репресії, цензуру і тисячу інших гріхів – ця сама Європа охоче продає Китаю свої активи і просить купувати ще.

    Україна Китай не критикує і часто заявляє про готовність до співпраці.

    «Україна зацікавлена в інноваційному підході до торгово-економічного та науково-технічного співробітництва (з Китаєм). Нам потрібні нові китайські технології і високотехнологічна продукція. У свою чергу ми готові надати китайським підприємцям цікаві пропозиції в галузі розвідки і видобутку корисних копалин, металургії, хімічної промисловості», – йшлося в посланні Президента України Віктора Януковича до Верховної Ради влітку минулого року.

    Глава держави назвав залучення китайських інвестиційних і технологічних можливостей у різні галузі вітчизняної економіки «пріоритетним напрямком українсько-китайського співробітництва». З 2010 року, коли двосторонні відносини активізувалися після 4-річного застою, в Піднебесній побувала не одна делегація з різними презентаціями, роуд-шоу і просто візитами.

    Однак, донині результати залишаються скромними. Станом на кінець 2012 року з 54,5 млрд дол іноземних інвестицій в українську економіку китайські становили 18,8 млн, тобто трохи більше 0,03 (трьох сотих) відсотка. Під час взаємних візитів керівників України і КНР в 2010-2011 році сторони підписали понад десяток угод, які могли б дозволити залучити в економіку нашої країни близько 4 млрд дол. Але фактично всі ці угоди – рамкові, до контрактів справа поки не доходить. Фраза про те, що стан українсько-китайського співпраці не відповідає потенціалу, залишається ритуальної протягом останніх двох десятків років. Виникає запитання – чому?

    З одного боку, китайці просто побоюються вкладати гроші в економіку країни достатньо непередбачуваною. В Україні будь-які зміни – у владі чи в переговорній команді, часто приводили до «забуттю» раніше досягнутих домовленостей. Китайцям, у яких наступність – головний життєвий принцип, така «національна особливість» просто незрозуміла.

    Китайські бізнесмени на практиці пізнавали в Україні значення слів «підстава» і «наїзд», неможливість правового захисту, як це сталося з найбільшою телекомунікаційною компанією «Хуавей». Загалом, китайці «під зав’язку» наситилися особливостями нашого інвестиційного клімату, який поки ще недостатньо прозорий, і в якому розмір «відкатів» іноді виявляється на одній чаші ваг з національними інтересами.

    З іншого боку, і самі українські чиновники в реальності, мабуть, побоюються приходу китайського капіталу. Китайці нічого не дають «просто так». Умовою вкладення коштів вони неодмінно висувають саму широке участь у проекті, обов’язкове використання китайських технологій, обладнання, нерідко і робочої сили. Це стосується також і кредитів, за якими країні-реципієнту доведеться не тільки віддавати відсотки, а й грунтовно «підсісти на китайське». Так що певні ризики існують.

    Втім, вони не настільки великі, щоб виправдати стогони про «китайське засилля» в Україні. Мовляв, почнуть китайці збирати величезні врожаї з наших чорноземів, закидають продовольством ринки третіх країн, і при цьому залишать без роботи українських землеробів. Очевидне питання – що заважає українським землеробам самостійно, без допомоги китайських «фокусників», затоварити продуктами зовнішні ринки?

    Тим часом співпраця у сфері сільського господарства, схоже, все ж зсувається з «мертвої точки». Напевно, тому, що в такій співпраці китайці вкрай зацікавлені. Але і тут не обходиться без зволікань. Починалося все оптимістично з повідомлень про підписання Меморандуму про співпрацю між Міністерством аграрної політики та продовольства України та Експортно-імпортним банком Китаю з підтримки пріоритетних проектів в аграрному секторі, який повинен був відкрити можливості для України залучити 3 млрд дол. З часом ця тема потрапила в розряд «неафішованих», оскільки у журналістів стали з’являтися питання про умови і нюанси, які стали з’являтися на стадії «опрацювання та утруски» конкретних проектів.

    Ще одна «історія успіху» – «флагманський» проект будівництва ж /д гілки з аеропорту «Бориспіль» до Києва. «Повітряний експрес» був розпіарений на найвищому рівні. Можливо, не всі пам’ятають, але спочатку, 4 роки тому, проект задумувався як інвестиційний, причому сума – 1 млрд дол – повинна була стати найбільшою китайською інвестицією в українську економіку. Будівництво гілки мало розпочатися в середині 2010 року і могло бути завершене до ЄВРО-2012. У підсумку Україна отримала кредит на 372 мільйони доларів під держгарантії, і символічний «костиль», забитий у майбутню залізницю.

    Якщо орієнтуватися на проекти, подібні до цього, можна тільки припускати, як далеко просунеться українсько-китайське співробітництво.

    При цьому хочеться все ж вірити в здоровий глузд. У те, що настане той щасливий час, коли, нарешті, всі глибокі кишені будуть набиті настільки, що вже не заважатимуть реалізації важливих проектів, а до підписання стратегічних угод будуть залучатися справжні експерти.

    Ось тоді китайські гроші допоможуть нам без шкоди для національних інтересів модернізувати шахти, прокласти сучасні дороги, побудувати електростанції і заводи, заповнити прилавки магазинів якісними і недорогими продуктами. Загалом, буде нам китайське щастя …

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *