Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Китайська ініціатива та якісні українські проекти

    2018-08-28

    «Я готовий разом з вами докладати зусилля для поглиблення співпраці в рамках спільної побудови ініціативи «Один пояс, один шлях», що дозволить китайсько-українським відносинам стратегічного партнерства досягти нового, більш високого рівня, на благо наших двох країн і наших народів» – йдеться у привітанні Голови КНР Сі Цзіньпіна Президенту України Петру Порошенку з нагоди Дня Незалежності.

    В рамках «Одного поясу, одного шляху» створено 75 зарубіжних зон торгово-економічного співробітництва, загальний товарообіг між країнами «Одного поясу, одного шляху» досяг $3,3 трлн., а середнє зростання зовнішньоторговельного обороту країн уздовж «Поясу і шляху» склав 4%.

    За прогнозами аналітиків економічний вплив Китаю в Україні буде зростати, адже у співпраці з Україною КНР вирішує одразу два стратегічних завдання: намагається забезпечити плацдарм для подальшого просування своїх товарів до Європи і захистити на світовому продовольчому ринку інтереси власних громадян. Україна натомість має надійного економічного партнера здатного підтримати амбітні і масштабні проекти, спрямовані на розвиток української економіки. В рамках китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» наші країни реалізують спільні проекти у різних галузях. Після зустрічі в Давосі Петра Порошенка і Сі Цзіньпіна співпраця України і Піднебесної набула відчутного пожвавлення, але експерти двох країн стверджують, що резерви співпраці залишаються значно більшими.

    «Ми як ваші друзі щиро радіємо вашим успіхам»

    За останні чотири роки динаміка українсько-китайського співробітництва зросла, а два останні роки стали найрезультативнішими. Перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів нещодавно повідомив, що товарообіг України та Китаю в 2017 році склав $7,7 млрд. Китай посів друге місце серед торговельних партнерів України в світі і перше місце серед країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону. За словами С.Кубіва, згідно з Експортною стратегією України, Китай займає друге місце в ТОП-20 списку перспективних ринків для експорту української продукції.

    Держрезерв України попередньо домовився з китайською компанією Zhengzhou International Hub (Чженчжоу, КНР) про використання своїх складських і холодильних потужностей як логістичних центрів при експорті продовольчих і промислових товарів з України до Китаю.

    Цікаві дані наводить BusinessViews. Україна закуповує у Китаї товарів на $4 млрд. Крім електроніки (19%) і обладнання (14%) це пластик (6%) та взуття (5%). При цьому, якщо розраховувати експорт на одного жителя країни, то для Китаю, який експортує на $2 трлн, з його населенням в 1,7 млрд. людей ця сума складе всього $1,6 тис. Україна за ефективністю торгівлі недалеко від Китаю: $955 на одного українця.

    Міжнародні інвестори і бізнес уважно спостерігають за бізнес-кліматом в нашій країні, а Україна і Китай вже мають практичний досвід успішних спільних проектів. За півторарічний період від початку 2017 р. вже 15 китайських компаній перемогли у тендерній програмі з розвитку інфраструктури України. До речі, фінансування частини інфраструктурних проектів відбувається за рахунок кредитних коштів європейських банків, що створює умови для багатосторонньої співпраці України, ЄС і Китаю. Наприклад, так здійснюється днопоглиблення акваторій портів Чорноморськ і Південний китайською компанією China Harbour Engineering Company Ltd.

    У відповідності до угоди компанії ДТЕК і китайської China Machinery Engineering Company вже розпочалося і до кінця 2018 р. має завершитися будівництво найпотужнішої в Україні Нікопольської сонячної електростанції. У агросекторі китайська держкорпорація China Haisum Engineering протягом двох років інвестуватиме $515 млн. у розвиток української галузі плодопереробки, будівництво фруктосховищ і виробничо-логістичних комплексів.

    У липні ц.р. «Укрзалізниця» повідомила про проведену зустрічі з представниками китайських залізничних компаній, під час якої обговорювалося підвищення якості використання залізничної інфраструктури, розвиток швидкісного руху і оновлення парку. Одним з таких проектів є Єврошлях Одеса-Київ-Львів.

    Нещодавно в Києві на майданчику ГО Silk Link відбувся круглий стіл на тему «Високошвидкісна магістраль і транзитний потенціал України в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». Свого часу для КНР високошвидкісні залізниці стали потужним поштовхом до реформ і модернізації всієї економіки. Щоб Україна не втратила транзитний потенціал, Президент новоствореної Асоціації «Високошвидкісні магістралі» Віктор Мироненко вважає своєчасним долучитися до реалізації масштабного проекту побудови національної мережі високошвидкісних залізниць.

    Асоціація «Високошвидкісні магістралі» пропонує організувати високошвидкісне транспортно – пасажирське сполучення між Європою та Китаєм, через Україну і далі так званим Каспійсько-Чорноморським маршрутом, що проходить через країни Кавказу і Центральної Азії до станції Достик на казахсько-китайському кордоні. Проект передбачає поєднання високошвидкісною магістраллю Одеси, Києва і Львова, через Жмеринку, з подальшим поєднанням української залізничної мережі з європейськими залізницями через Варшаву на Берлін, а також з перспективою виходу до Балтійських портів.

    В рамках інтеграційних планів України з ЄС і поглиблення співпраці у реалізації китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» фахівці закликають нашу країну пропонувати більше великих багатосторонніх проектів. В цьому сенсі такі проекти, як побудова національної мережі високошвидкісних залізниць, або реалізація міжнародного проекту Hyperloop в Україні можуть стати життєдайними артеріями, вздовж і навколо яких можна проектувати різноманітні двосторонні і багатосторонні державні і регіональні проекти.

    Поряд із реалізованими успішними проектами в України, нажаль, було чимало мертвонароджених планів, які в кращому випадку так і залишилися на папері. На переконання експертів, реалізація інфраструктурних проектів має відразу пов’язуватися з іншими великими проектами, які підвищать рівень комунікації в торгівлі, інвестиційному співробітництві, техніко-економічної співпраці, сфері освіти і культури. Саме такий стратегічний погляд забезпечить умови, коли китайські компанії виступатимуть не лише генпідрядниками, а й інвесторами. Отже, ми все частіше будемо тішитися спільними українсько-китайськими успіхами.

    Привабити китайський бізнес

    Сьогодні жодна країна в світі не може залежати тільки від власного капіталу. Питання в який спосіб здійснюється запозичення, чи забезпечуються державні активи й куди йде інвестиція залежить від стратегічного бачення і здатності влади і бізнесу його реалізувати.

    В середині липня ц.р. елітний забудовник Emaar напередодні візиту Голови КНР Сі Цзіньпіна до Об’єднаних Арабських Еміратів анонсував реалізацію знакового проекту, який дозволить зміцнити зв’язки між ОАЕ і Китаєм. Підтверджуючи своє прагнення співпрацювати з Китаєм, компанія також анонсувала відкриття трьох спеціалізованих павільйонів на території КНР: в Пекіні, Шанхаї і Гуанчжоу. Всі ці міста з’єднані з Дубаєм прямими рейсами авіакомпанії Emirates Airline.

    Діяльність трьох представництв ОАЕ у Китаї буде спрямована на просування туристичного, освітнього, торговельного та інвестиційного співробітництва між двома країнами. Emaar також поділилася планами розширення власного бренду преміальних готелів і апартаментів (Address Hotels + Resorts) в Китаї. Будівництво нового китайського кварталу в Дубаї (Крік Харбор) як і розширення присутності Emaar в готельному бізнесі та секторі нерухомості КНР, підкреслює прагнення ОАЕ до співпраці з Піднебесною. Стратегія розширення присутності Emaar в Китаї відповідає цілям ініціативи «Один пояс, один шлях», в якій ОАЕ намагаються грати не останню роль.

    Співпраця з азіатським гігантом, який зробив заявку на те, щоб грати першу скрипку в світовій економіці, гарантує надійне партнерство з неосяжними ринком збуту і експортним потенціалом. Китай має величезні інвестиційні можливості, особливо для малого і середнього бізнесу. Українські проекти мають пропонувати китайським інвесторам цікаві ідеї, які можливо успішно реалізувати не лише на державному, а й на регіональному рівні.

    Наприклад, чому б не запропонувати великий проект будівництва мережі торгово-ярмаркових комплексів вздовж високошвидкісних залізниць Китай – Україна – ЄС? Будівельні компанії України і Китаю охоче візьмуться за таку роботу.

    Це можуть бути торгово-ярмаркові комплекси, де без посередників товарами народного споживання торгуватимуть індивідуальні підприємці Китаю та інших країн-учасниць «Одного поясу, одного шляху».

    Проект може передбачати комплекс з умовних чотирьох блоків: торгового: приблизно на 300 торгових точок зі зручною навігацією і складськими приміщеннями, розважального: з розважальною зоною, традиційними китайськими і українськими ресторанами і зоною фаст-фуду, які можуть при наявності запиту працювати 24 години на добу. У четвертому блоці можна розмістити готель, де буде здійснюватися реєстрація, сервісна і правова підтримка у мовному, медичному і консультаційному центрах.

    Там працюватимуть консультанти, що переводитимуть з української, китайської й інших мов, а на біржах праці з’являться тисячі вакансій. Через консультантів вибудовуватиметься комунікаційний зв’язок, вони будуть допомагати продавати товар.

    Мета подібних проектів – створення цивілізованого каналу інвестиційного співробітництва, зокрема й легальних поставок якісного товару, який продаватимуть легальні продавці, що платитимуть податки до місцевої казни. Пілотний проект можна було б запропонувати Жмеринці.

    Проте, це лише замальовка, метою якої є намагання показати як один інфраструктурний проект може нанизати на себе багато інших продуктивних ідей, стимулювати до розвитку перспективні напрями співпраці. Маркетологи країн і міст, якими проляже високошвидкісна магістраль Китай – Україна – ЄС можуть починати розробляти щось подібне і пропонувати своє бачення. Про зацікавленість будівельників, виробників, підприємців і споживачів можна не хвилюватись. Особливо, якщо проект передбачатиме розміщення замовлень на місцевих підприємствах.

    Окремо слід дати відповідь прибічникам побоювань, що політичні збитки перекриють економічний ефект від будівництва подібної мережі торгово-ярмаркових комплексів, а Піднебесна таким чином лише забезпечує свої геополітичні інтереси, зокрема засобами зовнішньої розвідки.

    По-перше, мова не йде про створення чайна-таунів. Концепція передбачає зовсім інакший багатосторонній підхід. По-друге, бідна Україна не приваблює китайських мігрантів. А кваліфіковані кадри, зазвичай, прагнуть потрапити до англомовних країн, де існують великі китайські діаспори (Австралія, Нова Зеландія , Канада, США). До того ж, варто зважати на нову тенденцію: китайська молодь, що приїжджає сьогодні до Європи чи США, не хоче жити в чайна-таунах серед китайців.

    По-третє, Китай став потужним і стабільним, тому зараз китайці навпаки повертаються на батьківщину. Водночас, в сучасному світі працелюбні невибагливі китайські мігранти – це подарунок місцевим ринкам праці, який в мегаполісах розвинених країн цінують, бережуть і заохочують. Наприклад, вартість вироблених підприємствами китайських громад товарів і послуг за останні десять років склала $200 млрд., одні тільки китайські ресторани в одній тільки Великобританії платять £80 млн. податків на рік.

    І головне — наповнення будь-якого проекту, залежить від професійності та чесності тих, хто його реалізує.

    Процвітання і могутність

    Україна потребує програм і проектів, які матимуть підтримку не лише на загальнодержавному рівні, а якісно змінять характер і динаміку українсько-китайського регіонального співробітництва. Експерти впевнені, що міждержавна координація стратегій регіонального розвитку може дати чималу віддачу для прискорення економічного розвитку економік регіонів. Щоби уникнути звітів меморандумами і «продовжень вивчення питань», можливо є сенс скласти концептуальний документ, який би визначив цілі та алгоритми регіональної координації на середньострокову перспективу.

    Програма має бути комплексною стратегією, відповідно до якої дві країни координували б власні інтереси та розвиток своїх регіонів. Вона не повинна розпадатися на окремі проекти, не пов’язані між собою. З боку України важливо запропонувати конкретні механізми реалізації проектів, прописати регламентовані дії відповідальних чиновників.

    Якщо пропонуються проекти державно-приватного партнерства, вони мають бути складені не чиновниками для чиновників, а враховувати й захищати інтереси інвесторів, а також мати точні критерії оцінки реалізації проектів та механізми впливу на партнерів, які не виконують свої зобов’язання.

    Громадським організаціям обох країн слід активніше створювати Ради співробітництва між конкретними регіонами та різнопрофільні комунікаційні платформи й майданчики. Виходячи з минулого досвіду, експерти не радять зосереджуватись на дрібних інвестиційних проектах. Вони створюють ілюзію діяльності, але фактично не мають сенсу. До того ж, чиновники в Україні, як у Китаї, не повинні тотально контролювати бізнес.

    Програми регіонального розвитку варто орієнтувати на проривні інфраструктурні проекти, які здатні вплинути на розвиток регіону. Це добре стимулює центральну і місцеву бюрократію. На думку експертів, не потрібно включати до програм недопрацьовані ідеї та проекти, прийняття яких потребує тривалого узгодження з контрольними відомствами без гарантії на успіх. Краще, щоб програма регіонального співробітництва містила тільки ті положення, з якими згодні місцева влада, громада і експертне співтовариство.

    “Тянься Лінк”

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *