ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

КИТАЙ ГРОМІТ ЗАХІД НА ЙОГО ПОЛЕ

2010-08-09

Китай бореться за почесне звання промислово розвинутої держави. За багатьма показниками (тільки не в перерахунку на душу населення!) Він вже цілком відповідає цьому статусу. Зростає виробництво, ростуть і зарплати китайських трудівників (зменшуючи основну конкурентну перевагу їхньої країни). Навіть народжуваність в КНР скоротилася до “постіндустріального” рівня (що, правда, незабаром створить Китаю великі проблеми). І ось нові досягнення: китайська економіка вийшла на перше місце у світі за рівнем споживання енергії та за обсягом інвестицій в альтернативну енергетику. Крім того, Китай стає одним з провідних світових інвесторів і “виробників наукових знань”.

Як повідомляє The Wall Street Journal, Міжнародне енергетичне агентство встановило, що енергоспоживання Китаю в минулому році досягло 2252000000 т у нафтовому еквіваленті, що на 4% більше, ніж у США, які спалили 2,170 млрд т енергоресурсів. Експерти МЕА не здивовані: ці цифри цілком відображають нескінченно-бурхливе економічне зростання Піднебесної і її зміцнення в ролі промислового гіганта. Однак, за їхніми розрахунками, Китай повинен був обігнати США по енергоспоживанню десь років через п’ять. Але глобальна криза прискорила події, різко уповільнивши промислове виробництво і споживання енергії в США, так що вони відстали в цьому від свого головного конкурента. Втім, такі результати лише загального “країнової заліку”. Що ж стосується енергоспоживання на душу населення, то Сполучені Штати залишаються недосяжними для Китаю: американець у середньому спалює в рік у п’ять разів більше енергії, ніж житель Піднебесної.

Треба відзначити, що ще навесні МЕА запросило Китай вступити до лав цієї організації. Основною причиною запрошення став швидко зростаючий в КНР попит на нафту: на початку цього року він майже на третину перевищив показник річної давності. Тоді ж Китай вперше став найбільшим імпортером нафти з Саудівської Аравії. Що ж стосується власного видобутку “чорного золота”, то вона сильно відстає від темпів зростання споживання. За прогнозами Пекіна, до 2020 року Китай споживатиме 600 млн т нафти на рік, а добувати – не більше 200 млн т. Таким чином, Піднебесна міцно затверджується в ролі одного з найбільших нетто-імпортерів нафти. А отже, її членство в МЕА просто зумовлено долею, адже ця організація об’єднує всіх великих промислово розвинених споживачів енергоресурсів. І хоча влада Пекіна поки не виявили однозначного бажання вступити в цей клуб, але керівник МЕА нубу Танака висловив упевненість, що Китай стане членом агентства протягом найближчих п’яти років.
Зростаючі енергетичні апетити Китаю вже серйозно змінили ситуацію на світових ринках: зокрема, вони стали однією з головних причин підвищення цін на нафту і вугілля. Китай, зрозуміло, і сам страждає від таких тенденцій. Тому влада країни всіляко сприяють використанню поновлюваних джерел енергії. “Ми прийняли перед міжнародним співтовариством зобов’язання в тому, що до 2020 року частка невикопних енергоносіїв в енергоспоживанні нашої країни збільшиться приблизно до 15%”, – зазначив нещодавно начальник Державного управління у справах енергетики Чжан Гобао. В даний час, за його словами, багато китайських міста переходять на “низьковуглецевої шлях розвитку”. У найбільших мегаполісах вже в принципі не допускається розміщення нових електростанцій, що працюють на вугіллі. А на північному заході країни будується зразково-показовий місто Турфан, який буде забезпечуватися головним чином, енергією Сонця.

За даними ООН, Китай став найбільшим у світі інвестором у відновлювану енергетику. У 2009 році він перевершив США за загальним обсягом капіталовкладень у виробництво енергії з відновлюваних джерел: за один рік інвестиції в цей сектор збільшилися на 53%. Згідно з планами Пекіна, до 2015 року сукупна потужність вітряних електростанцій повинна досягти 30 гігават, станцій на сонячній енергії – 5 гігават. При цьому по країні будуть закриті до 7000 малих вугільних шахт.

В цілому ж економіка Китаю практично не зменшує оберти незважаючи ні на які кризи і рівень нафтових цін. Так, завдяки заходам антикризового стимулювання, в першому кварталі цього року економічне зростання Китаю розігнався до 11,9% ВВП. У другому кварталі, за попередніми оцінками, він мало сповільнилося – до 10,6%. Бурхливе зростання в умовах світової рецесії і прийнятий Пекіном в листопаді 2008 року пакет антикризових заходів на суму 4 трлн юанів ($ 585 млрд) дозволили Китаю стати однією з небагатьох країн, що збільшили обсяг зарубіжних інвестицій в період кризи. Так, минулого року сукупний обсяг інвестицій у світі знизився на 39% (до $ 1 трлн), тоді як Китай за той же період збільшив свої вкладення в іноземний нефінансовий сектор на 6,5%, до $ 43300000000. За прогнозами пекінських експертів , в 2010 році обсяг прямих інвестицій Китаю в економіку інших країн може досягти $ 60 млрд. Досить активно Китай набуває зарубіжні енергетичні активи. Наприклад, таку ж суму в $ 60 млрд планує за десять років витратити на придбання нафтових активів дочірня компанія найбільшого китайського виробника нафти і газу China National Petroleum Corp (CNPC) – PetroChina.
Причому, китайські інвестори, схоже, зовсім не бояться ризиків. Наприклад, саме зараз вони уклали близько півтора десятків угод з Грецією, що знаходиться в глибокій борговій ямі зі снижающимся кредитним рейтингом. У китайців свій розрахунок: вони хочуть прибрати до рук ослаблі ланка європейської економіки, щоб отримати кращий доступ на ринки ЄС. Не випадково одним з основних китайсько-грецьких проектів стане реконструкція порту Пірей. “Китай прагне створити” новий Шовковий шлях “, і це тільки початок”, – відзначає в цьому зв’язку The Washington Post.
Як і личить валюті промислово розвинутої держави, китайський юань незабаром стане конвертованим. Нещодавно Пекін зняв всі обмеження у використанні національної валюти при розрахунках із зарубіжними торговими партнерами. На думку китайських експертів, юань у своєму новому “міжнародному якості” стане вельми затребуваною в Азії стабільною валютою, яка допоможе усунути ризики флуктуацій долара.

Пройшли ті часи, коли Китай вважався такою собі кустарної пошивної фабрикою. З деяких пір він настільки серйозно взявся на науку і технології, що скоро може завоювати світове лідерство у цих сферах. Принаймні, за кількісними показниками. Так, згідно з дослідженням аналітичного центру Thomson Reuters, за останні 30 років Китай збільшив випуск “наукової продукції” (досліджень, статей та інших робіт) у 64 рази і вийшов на друге місце в світі за цим показником. Попереду залишилися тільки США, але і з ними розрив скорочується. До речі, Росія, що займала в минулому лідируючі позиції в області наукових розробок, відстала не тільки від Китаю, але і від інших партнерів по БРІК (тобто, Бразилії та Індії).
Нарешті, Китай став піклуватися про своє міжнародному іміджі. Не секрет, що він у нього не найкращий: на більшій частині планети Піднебесну недолюблюють за економічну експансію або взагалі побоюються. І ось, Пекін взявся за піар: він розширює географію діяльності своїх інформагентств, підвищує якість їх “продукції”, створює в цій сфері нові органи і, загалом, активно інвестує в ЗМІ.

МЗС КНР створено спеціальний департамент народної дипломатії, а Державній раді з інформатики доручена координація діяльності китайських ЗМІ за межами країни. У 2009-2010 роках держава виділила близько $ 8700000000 “на рекламну діяльність за кордоном”. Одним словом, Китай все голосніше заявляє про себе – в прямому і переносному сенсі.

digest.subscribe.ru