Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

    Ігор ЛИТВИН: «На південному сході Азії бачать перспективу інвестування в Україну»

    2016-08-16

    Нещодавно Президент України Петро Порошенко відвідав дві країни Південно-Східної Азії, які динамічно розвиваються: Малайзію, вперше за 25 років, та Індонезію за останні 20 років. Виникає запитання, з одного боку, чи  не запізно це відбулося, і чи ще залишилося місце на ринку цих країн для України? А з другого боку: у яких сферах Україна може очікувати на інвестиції з боку Малайзії та Індонезії? «День» звернувся до голови правління Асоціації ділового співробітництва України з державами АСЕАН, першого посла України в Індонезії, Малайзії, екс-посла України в КНР Ігоря ЛИТВИНА з проханням відповісти на ці запитання і розповісти про перспективи співробітництва з цими країнами.

    — Чому так довго не відбувалися візити у Малайзію та Індонезію?

    — Про це треба спитати у керманичів МЗС та у керівників департаменту зовнішньої політики Адміністрації Президента України останніх років. Можливо, причиною є брак спеціалістів зі Сходу і там, і там і, як наслідок, нерозуміння важливості регіону Південно-Східної Азії у зовнішній політиці України. З другого боку, не можна казати, що Україна довгий час не звертала уваги на регіон Південно-Східної Азії, це не так. За роки, що минули з часів моєї роботи в регіоні послом України в Індонезії та за сумісництвом іще у п’яти державах АСЕАН, у Малайзії, Сінгапурі, Таїланді, з’явилися (на додаток до Індонезії) окремі дипломатичні представництва України. Додамо до цього ще й заснування українського посольства в Австралії, керівник якого традиційно акредитований за сумісництвом ще й у Новій Зеландії. На Філіппінах та у султанаті Бруней наші посли відповідно у Японії та Сінгапурі акредитовані за сумісництвом. Посольство України у В’єтнамі фактично опікується також представленням наших національних інтересів у сусідніх Камбоджі та М’янмі. Тобто адекватне, так би мовити, «дипломатичне покриття» основних держав регіону ПСА та Океанії забезпечено. Інша справа, який економічний насамперед ефект від цього має наша держава. Розумію, що так безпосередньо ставити питання не зовсім коректно, адже не можна питати з посольств показників ефективності двостороннього торгово-економічного та іншого співробітництва з тією чи іншою країною. Питати треба з керівництва профільних міністерств, відомств, інших центральних та регіональних органів влади, торгово-промислових палат, бізнесових та інших асоціацій та союзів виробників. Які, у більшості своїй, абсолютно не розуміються на тому, що називається ефективна, агресивна експортна політика, не вміють та й не хочуть вміти працювати з азійськими країнами так, як того потребують традиції, канони і вимоги професійної діяльності із забезпечення української експортної експансії у регіоні. Слава Богу цього року нарешті створено Офіс зі сприяння експорту при Мінекономрозвитку. З’явилася надія на те, що наш експортний потенціал знайде тепер підтримку держави щодо своєї ефективної реалізації у регіоні ПСА. Офіс запрацював, і це добре видно по президентських візитах до Малайзії та Індонезії, підсумки яких саме в економічній царині дають конкретну відповідь на ваше запитання: чи ще залишилося місце на ринку цих країн для продукції з України? Так, місце є, і його досить багато.

    — Які результати було досягнуто під час візиту, і коли очікувати конкретних результатів від підписаних документів?

    — Візит успішний, результативний, працює як на перспективу, так і вирішення нагальних питань. З огляду на політичні інтереси України, цей візит забезпечив:

    ♦ єдність позицій нашої держави та ведучих держав АСЕАН у питаннях міжнародної та регіональної безпеки,

    ♦ солідарність сторін (Україна-Малайзія) щодо необхідності справедливого та всебічного розслідування трагедії з рейсом МН17 та неминучого покарання усіх винних у цьому злочині, починаючи з виконавців і закінчуючи тими, хто віддавав убивчі накази,

    ♦ підтвердження позиції офіційного Куала Лумпура та офіційної Джакарти щодо їхньої незмінної підтримки суверенітету та територіальної цілісності нашої держави,

    ♦ домовленості щодо продовження тісної координації та співпраці з обома лідерами АСЕАН в ООН.

    Національні  інтереси у  сфері економіки, зокрема торгівлі, інвестицій, виробничої кооперації: напрацьовано теж достатньо, щоб говорити і про забезпечення перспективних напрямів співробітництва відповідною договірно-правовою базою (підписано кілька двосторонніх документів міжурядового рівня, міжвідомчого та корпоративного характеру), і конкретних проектів, реалізація яких здатна значно зміцнити експортні позиції України у Південно-Східній Азії, а також модернізувати нашу власну інфраструктуру, насамперед транспортну, енергетичну, логістичну.

    Як швидко запрацюють підписані документи? Такі, як, наприклад, угода про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи або угода щодо взаємної правової допомоги у кримінальних справах (з Малайзією), чи українсько-індонезійський документ щодо візової лібералізації можна вважати документами практично моментальної дії тому, що вони мають чіткий практичний характер. Такі ж засадничі документи, які регламентують базові принципи співпраці в оборонній сфері або у сфері сільського господарства (з Індонезією), потребують реалізації у конкретних контрактах, у тому числі й на поставки української продукції до Малайзії та Індонезії, а через них — на увесь регіон ПСА. І навпаки — з регіону ПСА — в Україну.

    — Що реально нам треба робити, аби українські товари пішли на ринок Малайзії та Індонезії, які можуть стати своєрідним містком для нашої країни у регіоні Південно-Східної Азії?

    — Як спікеру мені пощастило взяти участь в обох бізнес-форумах, що були проведені в рамках державних візитів Президента України до Малайзії та Індонезії. І я був свідком, буквальним і почесним, підписання корпоративних угод між українськими компаніями і компаніями з Малайзії та Індонезії у таких важливих і перспективних галузях, як інформаційні технології, агросектор, фармацевтика, виробнича кооперація у сфері інфраструктури. Уже, не чекаючи повернення в Україну, представники українського бізнесу, які складали економічну делегацію президентського візиту, обмінялися зі своїми новими партнерами конкретними бізнесовими пропозиціями щодо поставок в Малайзію та Індонезію українського зерна (кукурудза, продовольча пшениця, боби сої), яке користується у регіоні стійким попитом (лише у 2015-2016 маркетинговому році з України експортовано до регіону загалом 3,9 млн тон зернової продукції), поставок українських лікарських препаратів тощо. Ось і відповідь на запитання, що нам треба реально робити, щоб українські товари пішли на ринки країн АСЕАН, зокрема до Малайзії та Індонезії. Бізнес сам вже почав робити те, що треба, адже відповідні рамки державами створено.

    Україна зараз досить успішно конкурує із країнами-експортерами, які традиційно домінують у глобальному постачанні зернової продукції, такими, як США, Аргентина, Австралія, Канада. Чому це так? Є кілька причин:

    1  якість та споживчі стандарти продукції, яку ми пропонуємо, дуже високі. І головне — без ГМО!

    2  сувора відповідність жорстким міжнародним нормам щодо санітарної та карантинної безпеки;

    3  дуже конкурентні ціни;

    4  великі обсяги поставок і надійність поставок, не зважаючи на складну логістику.

    Значні резерви до нарощування поставок української агропродукції у регіон відкриваються у зв’язку із масштабною програмою розвитку індустрії ХАЛАЛ (HALAL), що передбачає глобальне вирішення питання про наповнення засіків країн мусульманського світу  ексклюзивною номенклатурою харчових продуктів, медичних препаратів тощо, яка відповідає нормам Халал. Це, насамперед, так звана «зелена продукція», якої в Україні достатньо, щоб стати основним  експортером для найбільшої у світі країни з мусульманським населенням — Індонезії та й інших подібних держав регіону ПСА.

    — Що нам треба робити, аби в Україну прийшли інвестиції з цих двох країн?

    — Задля того щоб в Україну пішли інвестиції з Малайзії та Індонезії, як і раніше, як і у випадку з будь-якою іншою країною, потрібно, щоб у нашій державі був створений і запрацював відповідний механізм залучення та забезпечення (умови використання, безпеки  та повернення) іноземних інвестицій, про який ми говоримо останні 25 років. Ну, ще потрібен мир на нашій землі, чіткі і незмінні правила гри і сталий економічний розвиток.

    Президент Порошенко вважає, що кращого часу для інвестицій в Україну, ніж зараз, немає, і про це він говорив на форумах із бізнес-колами обох країн відвідання. Аргументи президента цілком зрозумілі: в Україні досить дешева кваліфікована робоча сила, економіка перебудовується, відбувається її роздержавлення, програмою приватизації охоплюють сотні підприємств у важливих галузях економіки. Тобто зроблено заклик: йдіть, купуйте наші активи, які зараз досить дешеві, вкладайте кошти у модернізацію виробництв і за рахунок використання дешевої праці висококласних українських спеціалістів налагоджуйте випуск конкурентної продукції та забезпечуйте конкурентні послуги з території України. І наші партнери, зокрема з Малайзії, вже підтвердили готовність вивчити ймовірність залучення найбільшої місцевої нафтогазової компанії PETRONAS до видобування вуглеводів, у т.ч. сланцевого газу в Україні, залучення малайзійських компаній до будівництва в Україні автомагістральних доріг та доступного житла, можливість участі місцевого бізнесу у приватизації українських державних підприємств у сфері енергетики та інфраструктури. Тепер для реалізації усіх домовленостей залишаються, як завжди, буквально дрібниці — взятися і зробити те, про що домовилися, тим більше маючи досвід реалізації домовленостей, досягнутих під час візиту малайзійського прем’єр-міністра в Україну 2003 року. Зараз, наприклад, у сфері військово-технічного співробітництва ми вже більш незалежні від кооперації з так званим «великим братом», і так «скеровувати» наші зовнішні замовлення, як раніше, вже зі столиці держави-агресора не вдасться. Тепер битися за кожне вигідне експортне замовлення доведеться по-справжньому, відсікаючи конкурентів за всіма параметрами, насамперед за рахунок якості і чіткості виконання контрактів та розрахунків за них.

    — Ви бачите реальні проекти в Україні, у які можуть вкладати інвестиції малайзійці чи індонезійці?

    — У Куала Лумпурі мені довелося бути присутнім на кількох презентаціях бізнес-проектів, реалізація яких була б дуже корисною для України, зокрема проекту очистки води. Малайзійські бізнесмени готові були б інвестувати у створення відповідних потужностей і контролювати їх функціонування у регіональному та національному масштабах. Потенційні інвестори зацікавлені також у наших проектах в сфері створення та/або модернізації транспортно-логістичної інфраструктури, зокрема портової на Чорному морі, у переробній промисловості (будівництво масло екстракційних потужностей) тощо. Проектів можна знайти багато, знову ж таки багато цікавого для інвесторів виставлено на приватизацію. Перспектива є. І на південному сході Азії її бачать!

    — До речі, у 2004 році я брав інтерв’ю у посла Малайзії в Польщі та за сумісництвом в Україні, який сказав тоді: приймайте на озброєння Ан-70 і потім привозьте до нас на виставку в Лангкаві, і ми його купимо. Що ви скажете про перспективи продажу літаків «Антонова» в Малайзії, чи ще існує там така ніша, і, до речі, які перспективи просування українських бронекатерів в Індонезії — країні тисячі островів?

    — Я ще 2000 року, коли працював послом України в Китаї, на авіасалоні в Чжухаї чув конкретну пропозицію тодішнього міністра Китайської національної адміністрації цивільної авіації пана Лю Цзянфен про купівлю двох літаків Ан-70. Ні тоді, ні пізніше Україна, на жаль, не в змозі була продати за кордон ці унікальні літаки. Я не зовсім у курсі, чи існують сьогодні передумови для налагодження експортного  співробітництва з будь-якими країнами Азії щодо Ан-70, проте маю сумнів, що це наразі реально. Що ж до бронекатерів для Індонезії, то наше співробітництво у галузі оснащення індонезійського військово-морського  флоту продукцією українського суднобудування налічує вже майже 20 років і має перспективи до подальшого нарощування в обсягах та у номенклатурі. Нинішній президентський візит до Індонезії заклав нові перспективи двосторонньої співпраці у цій сфері.

    — Якими  є перспективи продажу нашої бронетехніки, зокрема нової на ці ринки?

    — Експортний потенціал нашої бронетехніки до регіону Південно-Східної Азії, зокрема до Малайзії є вельми значним, причому йдеться не лише про бойові машини, а й про машини спецпризначення, наприклад техніку імпульсного пожежогасіння, яка за умов постійної загрози лісових  пожеж матиме попит.

    Микола СІРУК, «День»

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *