Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Грім з Піднебесної: як проблеми Китаю можуть стати шансом для України

    2016-02-16

    Важливість Китаю для світової економіки складно переоцінити. Промисловий бум в цій азіатській країні привів до бурхливого зростання ринків, що розвиваються в першій половині нульових. Україна також користувалася щедрими плодами економічного відродження Китаю, темпи відновлення вітчизняного ВВП після кризи 1990-х досягали двозначних чисел. Що не дивно на тлі стрибка цін на товари українського сировинного експорту. Однак разом із згасанням темпів китайської промисловості погані часи настали у більшості експортерів сировини. Для України ж все перетворилося на справжню драму. Politeka розбиралася, що насправді відбувається з економікою Китаю і як Україна може скористатися вже не зростанням, а проблемами цієї країни.

    Якщо дивитися з позиції офіційної статистики, в Пекіні все спокійно. Так, китайська економіка сповільнюється, двозначні темпи зростання залишилися далеко позаду. Однак 6,5% «уповільненого» підйому – це теж дуже і дуже пристойний показник, з урахуванням величезного розміру економіки. Наприклад, для більшості країн розвиненого світу навіть зростання в 3% – недосяжна розкіш. Для України в цьому році навіть 2% зростання будуть справжнім дивом.

    Однак проблема в тому, що темпи зростання китайського ВВП не співвідносяться з рядом непрямих показників, таких як вантажні перевезення, активність зовнішньої торгівлі, споживання електрики та сировини. У зв’язку з цим Пекін підозрюють в статистичному шахрайстві. Вже дуже підозріло виглядає той факт, що прогнозисти з КПК точні в розрахунках ледь не до часток відсотка. Наприклад, ліберали з МВФ на цьому терені  конфузяться через зайвий оптимізм.

    Але якщо взяти за основу хоча б найбільш очевидні тенденції в економіці КНР, то висновок напрошується такий – країна проходить перебудову від інвестиційної моделі розвитку до споживчої. Показники активності в сфері промисловості (PMI) демонструють багаторічні мінімуми, в той час як торгівля і ринок послуг впевнено міцніють. Китай за роки підйому промисловості накопичив товстий шар жиру і більше не задовольняється роллю фабрики всієї планети.

    Від товаришів до панів

    З інформаційних зведень:

    Сидять три економісти. Раптом зі сходу чути оглушливий гуркіт:

    – Це гальмує економіка Китаю, – говорить перший економіст.

    – Це впали ціни на сировину, – констатує другий.

    – Це з Китаю біжать капітали, – резюмує третій.

    Попит на промислову сировину може перебувати в пригніченому стані ще роки. Втім, ясно і те, що вічно ця тенденція тривати не може – населення планети зростає, а отже, потреба в ресурсах в довгостроковій перспективі буде. Суть не в цьому. Чекати у нас часу немає. Якщо Україна не хоче повторення 2009-го і 2015-го, уповільнення економіки Китаю – це шанс провести капітальний ремонт нашої економічної конструкції і позбутися статусу сировинного придатка. А Піднебесній імперії цілком під силу нам в цій справі допомогти навіть фінансово!

    Вся справа в тому, що за роки прискореного зростання економіки в КНР накопичилися величезні ресурси. І місця для великих грошей всередині навіть такої значної за розміром системи все менше. Як пророкує класичне висловлювання Даннінга, це при п’ятдесятивідсотковому прибутку капіталіст готовий зламати собі голову. Однак китайська економіка не дає вже горезвісних 50%. При цьому всередині країни проблем вистачає – це і низький рівень економічної свободи, і відсутність політичної конкуренції, і процвітаюча корупція, і відсутність незалежних судів. Для підтримки високих обертів система потребує нових ліберальних реформ, проте товариші з КПК справедливо побоюються, що в зайвих кількостях свобода може привести до ослаблення їх влади.

    У підсумку, за оцінками Bloomberg, минулий рік був відзначений безпрецедентним відтоком капіталу – з країни пішло близько 1 трлн доларів, що в три рази вище показників 2014 року. Китайські бізнесмени шукають будь-які шляхи виходу з-під пильного ока товаришів. У хід йдуть і цілком легальні методи, і тіньові банківські схеми, і банальний вивіз готівки.

    Куди ж прямують великі гроші з Китаю? Все просто – в активи по всьому світу. Наприклад, тільки в США китайці за минулий рік купили нерухомості на 30 млрд доларів. Прискореними темпами зростає інвестиційна активність китайського бізнесу. З початку 2016 року не минуло і двох місяців, а китайці вже встигли накупити за кордоном на 68 млрд доларів.

    Україна повинна ставити сітки для капіталу

    У цьому плані уповільнення економіки Китаю є подвійним шансом для України.

    Сьогодні, дивлячись на економічні та політичні процеси вже з позиції хронікера, можна впевнено сказати, що підйом в Китаї зіграв з Україною злий жарт. На якийсь час економіка країни відчула потужний імпульс. У той же час спроби кучмівських реформ захлинулися, зміцніла олігархічна система. Поки ціни на сировину росли, а в країну лилися рясні потоки валюти, здавалося, що економіка цілком може розвиватися і так. На патерналістські настрої населення до влади приходили олігархічні клани з промислових регіонів. Країна впевнено перетворювалася в технологічно відсталий сировинний придаток.

    Однак перше ж нездужання в Китаї викликало в Україні стан глибокої коми. Тільки в 2014-2015 рр. країна усвідомила весь трагізм і масштаб зневажливого ставлення до важливості реформ. Не викликає сумніву й те, що якщо раптом як за помахом чарівної палички ціни на сталь, руди і зернові зростуть удвічі, на реформах в Україні можна буде ставити хрест. Навіть зараз, в умовах війни і повної економічної розрухи, безліч змін в країні йдуть з-під палки кредиторів і громадянського суспільства. Як тільки влада відчує деяке полегшення, весь її невпевнений реформаторський запал тут же згасне. Ми повинні сподіватися на те, що ціни не будуть рости хоча б ще років зо два. Падіння цін на сировину – це наш шанс змінити прогнилу систему.

    Другий шанс України – це китайські інвестиції. Бізнесмени з Піднебесної вже давно цікавляться українськими транспортними можливостями, проектами в галузі сільського господарства, енергетики та навіть машинобудування. Гальмувала приплив капіталів з КНР тривала політична нестабільність. Тим часом впевнено деградуюча економіка зробила українську робочу силу найдешевшою в Європі. Вдале географічне положення, зона вільної торгівлі з ЄС і порівняно висока кваліфікація українських робітників перетворюють країну в дуже зручний транспортний і промисловий хаб.

    У цьому контексті дивною виглядає млява робота українського уряду на східному напрямку. Де спільні бізнес-форуми? Де активізація міжурядових контактів? У цьому році в країні намічається масштабна приватизація, непогано було б підключити до неї і азіатських інвесторів. Уряд занадто зосереджено на пошуку нових джерел позик, тоді як очевидні джерела для залучення прямих інвестицій залишаються непоміченими.

    Резюмуючи, слід додати, що китайський інвестиційний капітал – це, звичайно, не якісь там блукаючі по світу гроші. Не варто забувати, що відтік валюти з Піднебесної йде не від хорошого життя. Прозорі умови ведення бізнесу зроблять Україну втричі більше привабливою для підприємця з будь-якої країни. У сучасному світі немає дефіциту грошей, в Європі і США сотні мільярдів доларів «припадають пилом» в банках під близьконульові відсотки банально через відсутність цікавих сфер додатка. Головне, чого бракує сучасній економіці – це великих інвестиційних ідей. Звідси низькі темпи зростання глобального ВВП. 10 років тому такою великою ідеєю був Китай, зараз стає Індія, а завтра, може, буде Україна. Чим швидше ми проведемо реформи, тим швидше це завтра настане.

    “Politeka”

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *