ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

ФАКТИЧНИЙ ЕСКІЗ

2011-05-30

Джерело: Юрист и Закон, 18.05.2011 – 24.05.2011, № 20
Автор: Лариса Антощук, Іван Юрченко

Як бізнес може полегшити тягар, дароване Податковим кодексом у вигляді фактичних перевірок

Коли мова заходить про перевірки бізнесу податковими інспекторами, у бухгалтерів і юридичних консультантів виникають діаметрально протилежні думки про те, як поводитися у разі появи на порозі і подальші дії перевіряючих з їх «плановими» / «позаплановими» намірами.
Але от як поводитися у разі фактичної перевірки? – Думки експертів ще не викристалізувалося зважаючи на відсутність загальновідомою практики проведення оних перевірок. Встановлені Податковим кодексом України (далі – «НК») фактичні перевірки ще, очевидно, очікують свого зоряного часу і можливості поповнити сито казначейства шляхом зачерпиванія фінансових санкцій за ті порушення, які не потрапили під всевидюче око перевіряючих у ході проведення перевірок іншого виду.
Які думки?
Звичайно ж інтуїтивне поведінку бухгалтера в ході фактичної перевірки не буде відрізнятися від дій у разі проведення перевірки іншого виду – інспектор повинен бути задоволений наданою інформацією (адже нам ще «здавати декларацію» або «отримувати свідоцтво», або «зберегти статус ПДВ-платника», або … варіантів таких «або» існують десятки, і вони варіюють залежно від виду госпдіяльності, величини підприємства, ступеня ризику обраного інструменту оптимізації).
Думка зовнішніх податкових консультантів або юрисконсультантом підприємства на випадок фактичної перевірки також буде до болю знайомим – потрібно робити все, що дозволяє буква закону і все те, що прямо не забороняє, ну і плюс ще все те, що в суді може бути істотною підмогою обґрунтування позиції компанії.
Таку думку грунтується на практиці участі в судових спорах з податковими органами, а також на елементарному аналізі норм чинного законодавства. Але от невдача. Останній підхід терпить фіаско в більшості випадків взаємовідносин з податковими органами.
Логічний ланцюжок, яка може бути заснована на нормах чинного законодавства, як правило, має кілька слабких ланок, які не проходять випробування пробним натягом вже на етапі адміністративного оскарження акта перевірки, не кажучи вже про етап судового розгляду. У разі останнього, судді, розуміючи і приймаючи внутрішні інструкції своїх керівників, дозволяють спір не на користь платників податків.
Хоча офіційна статистика про це коректно замовчує. А неофіційна, так уже склалося в нашій країні, соромиться вийти в люди в читаються виданнях, і передається з вуст у вуста в досить вузьких колах адвокатській середовища або в рамках роботи недержавних організацій (з урахуванням неприбуткових бізнес організацій). Передається так, як колись передавалися політичні анекдоти.
Ось що в цьому сталому порядку незрозуміло іноземним інвесторам і політикам (та ще звичка шукати у всьому логіку!), Так це чому ситуація не змінюється і бізнес постійно прогинається під мінливий апетит податкових інспекторів, йде на поводу часто незаконних прохань і натяків.
У зовнішнього інвестора, вирощеного в умовах правової держави, думка одна – нехай краще інспектор прогинається під інтереси бізнесу, який, чого гріха таїти, був, є і буде куркою, що несе золоті яйця для державної скарбниці. Навіщо різати кури непомірним планом на яйця і агресивною поведінкою фіскалів. Адже кури підуть в інші курники або навіть зникнуть добровільно. Благо процедура для цього є. Але нам ще з іноземним інвестором не виходить зрозуміти один одного.
Але працювати якось треба?
Це розуміють всі представники бізнесу. За те, що держава забезпечує умови для роботи (інше питання, якої якості ці умови), платити не шкода. І нехай живе несоразмерний апарат збирачів податі, вони ж теж люди зі своїми сім’ями і своїми нагальними потребами. Але очевидно, що відносини бізнесу з фіскальним органом повинні бути більш прозорими, передбачуваними і недопускати перегину палиці з будь якої сторони. Особливо це важливо в ході податкових перевірок, в тому числі і фактичних.
Новий вид перевірок викликає ряд питань, серед яких найактуальнішим залишається: «Як себе вести керівництву, бухгалтерії, продавцям (це на випадок контрольної закупівлі), співробітникам (у разі проведення хронометражу) в ході фактичної перевірки. Вичерпного плану дій, виходячи з вищевикладеного, скласти неможливо. Але можна спробувати ескізно окреслити можливі шляхи захисту.
Вічний двигун фактичних перевірок?
ПК не містить однозначної норми, що обмежує кількість фактичних перевірок на одному підприємстві протягом календарного року. Зокрема, можна говорити тільки про одне виключення з цього висновку.
Так, у разі, коли за місцем фактичного провадження господарської діяльності платника податку проводилася перевірка і інспектори виявили порушення, то підприємство отримує індульгенцію у вигляді тільки однієї перевірки протягом наступного календарного року. Термін закінчення календарного року відраховується з дати складання акта за результатами попередньої перевірки (згідно з пп. 80.3 ст. 80 НК).
Цікаво, що документ замовчує про вигляді порушень податкового законодавства, яке повинно прийматися до уваги для розрахунку першої та другої перевірки. Так, якщо підприємство було викрито в порушенні правил ведення касових операцій, а за результатами другої перевірки в порушенні трудових відносин (або виявлено відсутність дозвільних документів і т.д., більш докладно перелік вказано в пп. 75.1.3 ПК), чи може воно Не очікується приходу інспекторів протягом наступних 12 місяців? Враховуючи фіскальну логіку, швидше за все, виявлене порушення за результатами першої чи наступних фактичних перевірок тягне за собою наступну перевірку вже в найближчі терміни без дотримань річного ліміту.
Бачиться, що рано чи пізно перевіряючі на підставі такого формального тлумачення НК будуть часто заходити на вогник до підприємств, які продемонструють потенціал для пошуку порушень в рамках фактичної перевірки. Благо підстав для її проведення розробники НК не пошкодували і перелік вийшов широкий і удобнопріменімий до більшості компаній (див. Докладніше пп. 80.2.6 ст. 80 НК).
Зменшити кількість проведених фактичних перевірок, очевидно, не вдасться, якщо підприємство веде непрозору гру з якого-небудь з операцій, перелічених у пп. 75.1.3 ст. 75 НК і це виявлено інспекторам. Для таких підприємств може йтися хіба що про необхідність виграти час, коли інспектори вже на порозі, для того щоб усунути явне порушення норм щодо РРО, трудових відносин та ін.
Недопуск по формальними обставинами
Формальні причіпки, це напевно все, що бізнесу залишили як законодавці, так і сама Державна податкова служба (далі – «ДПС») (шляхом видачі Листів від № 2337/7 / 23-7017 / 125 від 28.01.2011 р та № 11892 / 7 / 23-4017 / 345 від 27.04.2011 р, а також Методичних рекомендацій № 213 від 14.04.2011 р та № 355 від 27.05.2008 р).
Саме уважний огляд оформлення документації перевіряючих, їх кількості може допомогти не пустити до перевірки інспекторів, повідомляють про фактичній перевірці. Коротко підстави недопуску можна викласти так:
– Поява на порозі тільки одного інспектора (їх повинно бути мінімум двоє, згідно з пп. 80.7 ст. 80 НК) або ж відсутність у кожного з перевіряючих направлення на здійснення перевірки;
– Некоректно оформлене направлення (необхідні реквізити вказані в пп. 81.1 ст. 81 НК) та / або підпису керівника органу ДПС або його заступника, скріплене печаткою (до слова, факсимільне відображення підпису заборонено п. 1.5 Методичних рекомендацій № 213 від 14.04.2011 г .);
– Некоректно оформлений наказ на проведення фактичне перевірки. Так, наказ повинен бути складений окремо на кожний об’єкт, що перевіряється, і містити дані про посади, прізвищах делегованих на перевірку інспекторів. Подробней ДПС розповіло про оформленні наказу в Листі від № 2337/7 / 23-7017 / 125, а також у Методичних рекомендаціях № 213 від 14.04.2011 р).

Тобто формальних підстав для недопуску небагато (їх можна знайти ще кілька при подальшому скрупульозному вивченні норм НК і зазначених регуляторних та інформаційних документів ДПС), і всі вони можуть допомогти максимум в тому, щоб виграти якийсь час до другого пришестя перевіряючих з уже соответствующе оформленими документами. Але цього часу може бути цілком достатньо для пошуку юриста або аудитора, який буде надалі супроводжувати процес проведення перевірки, консультуючи керівництво, співробітників (і продавців) і бухгалтерів.
Суть таких консультацій можна передбачити (виходячи із загальних порад, які надаються у разі проведення перевірок іншого виду):
– Максимально документувати кожен крок інспектора (попросити підписатися на прохідній при появі, звільненні з підприємства – мовляв, політика у нас внутрішня така), зберегти відеозаписи за датою проведення перевірки (за наявності);
– Усунути максимально співробітників від дачі усних роз’яснень «по ходу» перевірки (можна проінструктувати колектив не давати будь-яких роз’яснень і відповідати, що всі питання можуть бути адресовані тільки керівництву, головному бухгалтеру (і то в присутності юриста та / або аудитора)).
Висновки
Важко не погодитися з тим, що зазначені поради про те, як поводитися у разі проходження фактичної перевірки, це тільки вершина айсберга з можливих нюансів ведення складної політики перевірочних і наступних судово-разбірательскіх відносин з податковими органами. Ази її можна освоїти тільки на практиці, яку не хочеться побажати кому-небудь з представників бізнесу.
Безсумнівно, що вивчивши норми НК, регуляторних документів можна, принаймні, виграти тимчасовий ресурс, протидіяти незаконним діям перевіряючих або збільшити шанс виграти справу у випадку судового розгляду, оскаржуючи повідомлення-рішення, прийнятої податківцями за результатами складеного акта про фактичній перевірці.