ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

Другий китайський шанс

2016-09-21

КНР готова не тільки кредитувати, а й інвестувати в критично важливі для України енергетичні проекти

19 вересня в Києві відбулося підписання Меморандуму про співпрацю між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Китайської державною компанією CNBM International Corporation. Компанія, підконтрольна Держраді Китаю і входить в топ-500 найбільших компаній світу рейтингу Fortune Global висловила готовність інвестувати кошти в ті проекти української енергетики, які сама Україна вважає найбільш важливими.

“Підписання сьогоднішнього меморандуму з китайською державною корпорацією CNBM підтверджує принципи взаєморозуміння і пріоритети інвестиційної діяльності в енергетичній сфері між Україною і КНР, і подальше зміцнення співробітництва між нашими країнами”, – підкреслив міністр Міністерства енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик. Окреслюючи можливі напрямки співпраці, він зазначив, що положення Меморандуму відображають домовленість докладати зусилля з пошуку нових напрямків реалізації українсько-китайського співробітництва та спільних проектів в енергетичній галузі, вугільної промисловості, модернізації енергетичної інфраструктури. Зі слів міністра, планується розширення сфери інвестицій CNBM в модернізацію електрогенеруючого і електропередавальних обладнання із загальним очікуваним обсягом до 2 млрд доларів.

Глава правління CNBM International Цзиньсон Чжан (Jingsong Zhang) був більш обережний в оцінках.

“Підписання даного меморандуму – це новий крок, який виведе наші країни на новий рівень співпраці. Реалізація спільних проектів в рамках Меморандуму сприятиме розвитку ділового співробітництва між Україною та Китайською Народною Республікою на принципах рівності та взаємної вигоди. CNBM має необхідний досвід і ресурси, щоб прийняти максимально активну участь в модернізації енергетичного сектора України “, – заявив він.

Містер Чжан також зазначив, що важливою умовою успіху є тверда позиція держави щодо захисту прав інвесторів і формуванню прозорих правил гри.

Що дасть Україні реалізація даного Меморандуму? Куди будуть спрямовані гроші CNBM? І що змусило керівника китайської держкомпанії на церемонії підписання нагадувати про необхідність “твердої позиції і прозорих правил”? Знайти відповіді на ці та інші питання, пов’язані з підписанням Меморандуму, спробував кореспондент “Українських Новин”.

Інвестиції як альтернатива кредиту

Насправді, нагадування українській стороні про чіткі правила і тверду позицію навіть на перший погляд не здається дивним. Пояснення на поверхні. CNBM береться не видавати кредит, до чого ми звикли за останні роки, а саме інвестувати кошти. Тобто з одного боку брати на себе частину ризиків, а з іншого безпосередньо контролювати витрачання коштів.

Кредитні кошти, під які б низькі відсотки вони не давалися, вимагають повернення. І всю відповідальність за їх використання бере одержувач. Попросту кажучи, незалежно від того, чи вклав ти гроші в проекти і почав отримувати прибуток, або просто “проїв” кредит, до встановленого терміну цю суму треба буде десь взяти і повернути кредитору. З прибутку від проекту, або з податків громадян.

Інвестування ж цікаво тим, що сам інвестор бере на себе частину відповідальності. Він зацікавлений, щоб гроші пішли за призначенням, проект запрацював і почав приносити прибуток. Якщо проект вдалий – інвестор залишається в плюсах, провальний – втрачає свої інвестиції. “Згідно з документом, CNBM у співпраці з Міністерством, а також іншими зацікавленими сторонами буде розширювати сферу інвестицій на модернізацію електрогенеруючого і електропередавального обладнання, грунтуючись на стабільній політиці, спрямованій на розвиток галузі, захист інвестицій і отримання розумного прибутку”, – підтверджують ці наміри офіційні повідомлення з підписання Меморандуму.

Китай вже давно є найбільшим світовим фінансовим гравцем. Маючи величезні фінансові ресурси, він активно кредитує і інвестує в треті країни. Україна ж перебуває на протилежному полюсі. Сьогодні ми активно набираємо кредити у всіх можливих фондах і організаціях. А ось з іноземними інвестиціями справа йде зовсім добре. Ситуацію за останні пару років можна охарактеризувати короткою фразою “Негативний результат”. Ну не хочуть іноземні інвестори віддавати свої гроші в країну, яка вибудовує бар’єри, не гарантує збереження інвестицій, та ще й по капризу змінює умови для роботи інвесторів!

Про фінансові вливання з боку КНР в українську енергетику говорилося вже давно. Ще 25 грудня 2012 року було підписано Меморандум з китайським державним Банком Розвитку про отримання українськими енергетиками кредиту в 3,65 млрд. дол. Цей проект досі не реалізований, причому виключно стараннями української сторони.

Навіть до кінцевого терміну – 24 червня 2016 року, Україна так і не змогла надати свої пропозиції щодо використання цього кредиту. Фактично, єдиним, хто подав пакет пропозицій, виявився НАК “Нафтогаз України”.

Китайська сторона пішла назустріч Україні і продовжила дію кредитної угоди до 25 грудня 2017 року. Однак, саме отримання запропонованого Китаєм кредиту до сих пір залишається під сумнівом. Який кредит чиновникам, які на сміх всьому світу публічно не можуть домовитися, як будуть ділити гроші?

Сьогодні Китай (а в тому, що державна CNBM впроваджує в життя державну політику, можна не сумніватися) пішов іншим шляхом. Фактично, нам пропонують назвати актуальні для України проекти, щоб оцінити їх перспективність і почати реалізовувати спільно.

Від ГЕСов до Smart Grid

За інсайдерською інформацією, після підписання Меморандуму мова може йти про мінімум три проекти.

Перший з них – реконструкція українських ГЕС. Міністр енергетики Ігор Насалик уже неодноразово заявляв про бажання довести частку гідроенергетики в енергобалансі країни до 15%, що цілком зрозуміло. У всіх країнах, де основу енергетики складають атомні електростанції, саме ГЕС і ГРЕС беруть на себе роль регуляторів пікових напруг в об’єднаній мережі. На відміну від статичних АЕС, вони можуть швидко і без втрат змінити режим роботи. В Україні ж цю роль на себе беруть теплові електростанції. Під час піків у нас просто постійно вмикають і вимикають теплові енергоблоки, спалюючи величезну кількість палива. Іншого варіанту поки немає – гідравлічних потужностей явно недостатньо навіть для мінімального рівня за нормами, прийнятими в Європі.

Можливо, “європеїзувати” Україну якраз і допоможе Китай. CNBM є найбільшим в Китаї і одним з найбільших в світі виробником і постачальником цементу та інших будівельних матеріалів. Цілком можливо компанія CNBM вже має досвід участі в будівництві найбільшої в світі китайської ГЕС “Три ущелини”. Та й інтерес компанії тут очевидний.

Другий обговорюваний проект – розвиток в Україні Smart Grid. У нас таку технологію прийнято називати “технологія розумних мереж”.

Ви не задавалися питанням, чому в тій же Європі приватні домовласники охоче ставлять у себе вітряки і сонячні батареї, а в Україні ці технології йдуть зі скрипом? Причина криється не тільки у вартості обладнання. І сонячні панелі і вітряки дають енергію коли у них для цього є відповідні умови, а не тоді, коли це потрібно їх власнику. І енергію цю потрібно кудись дівати. Це питання вирішується просто – ставляться спеціальні лічильники, які дозволяють не тільки забирати електрику з мереж, але і віддавати його. Умовно кажучи, вдень домовласник продає електрику за спеціально встановленим тарифом в єдину енергомережу, а вночі – купує ту саму електрику для освітлення та інших потреб.

В Україні ж поки немає не тільки таких лічильників, а й взагалі нормативної та технічної бази для такого “обміну”. Питання, куди подіти вдень ​​енергію з сонячної батареї так і залишається особистою проблемою людини, що батарею купив.

У самому Китаї зараз технологія Smart Grid розвивається надзвичайно активно. За планом Уряду КНР, загальні інвестиції Китаю в розвиток смарт-мереж в країні складуть 250 млрд. дол. до 2020 року. Природно, у провідних китайських компаній вже є і досвід і кошти для будівництва таких мереж не тільки в Китаї. А й, наприклад, в далекій Україні.

Третім обговорюваним проектом стало будівництво підстанцій та мереж в українській електроенергетиці. Йшлося про будівництво ПС 330 кВ “Західна”, ПЛ 330 кВ “Запорізька АЕС-Каховська” та ПЛ 330 кВ “Луцьк Північна – Тернопільська”. Необхідність таких проектів для України, думаю,  додаткових пояснень не потребує.

Ну і сам Міністр Насалик під час запуску в роботу лінії електропередач від Хмельницької АЕС до Київського енерговузла трохи прочинив завісу, сказавши, що китайська компанія проявила інтерес до приватизації української шахти №10 “Нововолинська”. “Сьогодні у мене була зустріч з однією з найбільших китайських компаній, яка дуже зацікавлена ​​брати участь в процесі приватизації українських шахт, зокрема шахти №10” Нововолинська “, – сказав міністр.

Саме в той день міністр зустрічався з CNBM International Corporation. “Ця фірма володіє до 10 мільярдів євро, які вона може інвестувати”, – додав Насалик.

Експерти по-різному оцінюють названі проекти. Але сходяться в одному – вони гостро потребують коштів, і пряме інвестування тут більш доречно, ніж залучення кредитних коштів.

“Є підстанції, які дійсно потрібно будувати, а є ті, що  нормально працюють. Smart Grid потрібен, але це потрібно робити з розумом. Вся суть в деталях. Зараз такий проект у нас є, і головне, щоб проекти не дублювали один одного. В” Укренерго “на рахунках лежать невикористаними понад 3 млрд. тарифних засобів. Спочатку треба використовувати ці кошти, а потім брати кредитні”, – упевнений колишній член НКРЕКУ Андрій Герус.

“Тут питання в тому, наскільки українська сторона буде послідовна щодо дотримання умов. Я виходжу з тих прецедентів, які були.

Smart Grid – це поки дуже ново і не апробовано. Логічніше було б залучення інвестпроектів на модернізацію об’єктів теплової генерації.

А ось будівництво нових підстанцій та мереж – це безумовно цікаві проекти. Тому що для України такі речі як підстанції, інфраструктура, дуже актуальні. У нас за найоптимістичнішими оцінками 60% інфраструктури зношене. Додаткові підстанції, заміна лінійної частини, проводів та модернізація газотранспортної системи було б більш ніж цікаво для України.

Якщо дивитися на речі реально, то найактуальнішим буде вирішення проблеми стійкості української енергетичної інфраструктури та екологічна складова. Ну і ключовим моментом буде мінімізація втрат в мережах. Це питання, про яке дуже любить говорити уряд – питання енергоефективності. Ми і вугілля палимо даремно, і газ палимо даремно “, – вважає директор енергопрограмм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський.

А ось співзасновник Greencubator, член Реанімаційного Пакету Реформ Андрій Зінченко вважає, що Меморандум мало підписувати не Міністерство, а безпосередньо енергетичні компанії-оператори. І побоюється можливих зривів домовленостей з української сторони: “Навіщо такі документи за умови, коли немає базового документа – енергетичної стратегії, яка визначає основні напрямки розвитку енергетики в Україні? Ну, не можна ставити дах, ще не заклавши фундамент і не побудувавши стіни! Модернізація – це справа компаній і операторів мереж. Міністерство має створити для того умови”.

Правила китайського бізнесу по-українськи

Насправді всі перераховані проекти під силу для реалізації за участю CNBM. Вона має в своєму розпорядженні і фінансові, і технологічні ресурси. Заснована в 1984 році компанія сьогодні щорічно показує оборот понад 32 млрд. дол. і є світовим лідером з виробництва обладнання для відновлюваної енергетики.

Інша справа, що в Україні ця компанія прийшла ще понад п’ять років тому. І поки має негативний досвід діалогу з українськими чиновниками.

Яскравим прикладом стала ситуація з придбанням українських сонячних електростанцій. Сьогодні CNBM володіє в Україні сонячними станціями “Схід Солар”, “Нептун Солар” (обидві – в Миколаївській області), “Дунайська СЕС-1″, ​​”Дунайська СЕС-2”, “Франко Солар”, “Франко Піві”, “Приозерна -1 “,” Приозерна-2 “,” Лиманська Енерджі-1 “,” Лиманська енерджі-2 “(всі – Одеська область). Загальна сума інвестицій компанії в сонячну енергетику України склала близько 1 млрд дол. і CNBM неодноразово заявляла про наміри в подальшому вкладати гроші в їх реконструкцію і подальший розвиток.

Однак навіть процес перереєстрації власності та отримання дозволу на покупку в українському АМКУ зайняв більше півтора року. До недавніх пір власність компанії перебувала в “підвішеному стані”.

А ставши повноцінними власниками, китайська компанія зіткнулася з іншим сюрпризом. Український парламент знизив тариф на покупку “сонячної” енергії. “Нас турбує непослідовність українських політиків щодо відновлюваної енергії. Якщо політика збережеться і буде стабільною, природно, ми будемо інвестувати в рази більше. Якщо ж ми постраждаємо через обман, то інвесторів не буде в принципі”, – заявляли представники CNBM, намагаючись достукатися до владних кабінетів. Але так і не були почуті. Очевидно, що останні дії з боку представників CNBM є демонстрацією відкритої політики і відкритих принципів співпраці з Україною, демонстративним жестом, спрямованим на поліпшення інвестиційної привабливості держави для інших представників бізнесу КНР. Але в той же час, чітким сигналом “ми готові працювати і вкладати великі кошти, за нами прийдуть інші, але тільки якщо реформи і обіцянки будуть не на словах, а на ділі – якщо поточні інвестиції державної корпорації будуть захищені».

Китай неодноразово заявляв, що розглядає інвестиції в українську енергетику, в тому числі – в роботу одеських сонячних електростанцій, як територіальну частину глобальної ініціативи “Один пояс і один шлях” ( “Шовковий шлях ХХI століття”). Про це, зокрема, говорив виконуючий обов’язки генерального консула КНР в Одесі Го Хунлян.

Державна компанія не може не брати участь у виконанні оголошеної Урядом Китаю глобальної ініціативи. Але саме тому вона насамперед нагадує українським партнерам про непорушність обіцянок. І саме про це говорять українські експерти.

Як би апетитно не виглядали плановані інвестиції – м’яч тут на боці України. Чи стануть вони поштовхом для вітчизняної енергетики, або з ними трапиться та сама історія, як і з кредитом Банку Розвитку – залежить від реальної, а не декларованої, готовності наших чиновників.

Чи зможе Україна відмовитися від звички міняти карти з найменшого капризу? Чи зможуть чиновники перестати думати лише про свій особистий інтерес, і почати створювати умови для приходу реальних грошей в країну? Це ключовий момент, від якого залежить майбутнє підписаного сьогодні Меморандуму.

“Українські новини”