Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Досягнення Китаю за 40 років політики реформ і відкритості

    2018-10-23

    За 40 років практичної реалізації політики реформ і відкритості Китай безперервно розширює свою відкритість зовнішньому світу. Після 18-го з’їзду КПК під керівництвом КНР Сі Цзіньпіна продовжує курс реформ і відкритості, безперервно вдосконалює теорію відкритості та практичних інновацій. Водночас, філософи, історики, політологи, економісти, соціологи і синологи багатьох країн уважно вивчають цей унікальний історично значущий досвід Піднебесної.

    Такого не вдалося навіть «азіатським тиграм», малим країнам Південно-Східної Азії, які у другій половині ХХ століття також здивували міжнародну спільноту високими темпами зростання. Динамічний розвиток КНР відбувається на очах у всього світу. Китай блискуче скористався дорогоцінною можливістю, що складалася з багатьох невипадкових факторів. За визнанням фахівців, це один з найбільш вражаючих прикладів економічного зростання кінця XX і початку XXI століття.

    Щорічне 10-відсоткове економічне зростання протягом трьох десятиліть – явище дійсно унікальне. Лише кілька десятиліть п’ята частина людства перейшла від відсталості до сучасного укладу життя. За 40 років трансформації, реформ і модернізації країна не тільки вийшла на друге місце в світі за обсягом ВВП, але і досягла якісного прогресу в усіх напрямах розвитку держави. Експертна спільнота визнає, що це явище заслуговує на найуважніший аналіз, тим більше – з огляду на масштаби країни, її економічний потенціал і чисельність населення та ії місце на політичній арені.

    Піднебесна змінюється щоденно. Сьогодні Китай є другим за величиною економічним суб’єктом світу, потужною промислово-торговельною державою, країною з найбільшим об’ємом золотовалютних резервів.

    Чому Піднебесній вдалося

    Це питання вивчають чимало дослідників китайського феномену. Щоби реформи увінчалися успіхом, потрібно було «зібрати» в одному історичному моменті відразу цілу низку факторів, а саме: вигідне розташування по відношенню до світових ринків, дешева робоча сила, колосальний внутрішній ринок. Одним з важливих чинників була (і залишається) китайська діаспора. Китайці за кордоном залишаються китайцями не по паспорту, а по душі. Вони володіють великими фінансовими ресурсами, і ці фінансові ресурси у необхідний історичний проміжок часу були спрямовані до Китаю.

    До важливих факторів дослідники відносять те, що у КНР збереглися міцна державна влада і ефективне управління, яке допомогло становленню потужної відкритої економіки. У історично поворотний період китайці не послабили дисципліни управління. За часів реформ у Китаї ідеологія була повністю підпорядкована цілям економічного розвитку.

    Ідеологія не перетворилася в набір догм, правильність яких ніхто і ніколи не повинен ставити під сумнів, а стала оболонкою для управлінської моделі, була збережена саме управлінська схема.

    До зовнішньополітичних факторів сприяння політиці реформ і відкритості аналітики відносять і те, що ще з 1973 року Китай вже більше враховував зовнішній фактор, спираючись зокрема на доброзичливе ставлення до себе Заходу в період запеклого протиборства СРСР і США. США надали Китаю великі можливості в плані і технологічних ресурсів, і торгових перспектив. Пекін зумів «на марші» сповна скористатися цим протистоянням і зацікавленістю Заходу в Китаї. Європа і США допомогли Китаю інтегруватися в світову економіку.

    На форумі іноземних експертів у Шанхаї 22 травня 2014 р. голова КНР Сі Цзіньпін у наголосив: «Китай повинен завжди прагнути до нового знання. Незалежно від того, який рівень розвитку країни, Китай буде старанно вчитися у людей з різних країн світу, більш відкрито та інклюзивно посилювати взаємну терпимість з іншими країнами світу, а також взаєморозуміння та взаємний обмін, щоб підняти відкритість зовнішнього світу на новий рівень».

    Наприкінці 1970-х років у Китаї уважно вивчали різні моделі економічного зростання, теорії, вчення економістів, приклади успішної індустріалізації та модернізації. Серед найважливіших факторів успіху експерти називають саме цей — китайці адаптували все це до власних реалій. Можна стверджувати, що успіх китайським реформам забезпечило з’єднання передової світової практики з національною китайською специфікою, тобто з урахуванням стану і конкретних умов Піднебесної. Можливо, корисні висновки з китайського досвіду слід зробити і Україні.

    Як Китай це зробив

    Китайські реформатори поставили перед собою мету створення додаткової вартості, достатньої для фінансування модернізації китайської економіки, яка перебувала на межі катастрофи. На 3-му пленумі ЦК КПК 11-го скликання у грудні 1978 р. урочисто з ініціативи крила прагматиків у Комуністичній партії Китаю, яке очолив Ден Сяопін, була проголошена «політика реформ і відкритості».

    Реформатори не хотіли і не могли допустити повернення до експериментів часів «великого стрибка» та «культурної революції». Цим людям вистачило політичної мудрості усвідомити важливість стабільності. Основні політичні постулати були не інтелектуальними гаслами, а формулами, які ближче до здорового глузду, ніж до політики. Навесні 1979 р. після двадцятирічної перерви в Китаї почали публікувати статистичні дані китайської економіки. Для економістів це було просто революцією.

    Ден Сяопін оголосив принцип «чотирьох модернізацій» основою всіх реформ. За цим принципом економіка була поділена на 4 сектори – оборонну промисловість, сільське господарство, науку і промислове виробництво. Пріоритетною була обрана стратегія «соціалістичної ринкової економіки».

    Первинним завданням реформ було вирішення проблеми мотивації робітників і селян, ліквідація економічних диспропорцій, характерних для директивних економік. Першим кроком стала модернізація сільського господарства, яка почалася в грудні 1978 р. Завдяки їй вдалося нагодувати людей, розкрити їхній продуктивний потенціал, розкріпачити сили, пригноблені після трагічної «культурної революції».

    Слідом на початку 1984 р. розпочалася модернізація промисловості. Китайська економіка з середини 1980-х почала демонструвати стабільну і часом навіть реактивну динаміку, що забезпечувало річний приріст ВВП: 11,7% (1978 рік), 15,2% (1984) і 13,5% (1985). Згодом настав час  модернізації сучасного сектора економіки з великим науково-технічним потенціалом.

    Західні економісти вважають, що китайські реформи мали яскраво виражений ліберальний характер, проте реалізовувалися за принципом градуалізму. Керівники країни вибрали шлях еволюції, згідно з яким зміни повинні були втілюватися в життя поступово.

    Адже було очевидно, що миттєвих успіхів очікувати не слід. Отже, вони не поспішали і всі етапи проходили цілеспрямовано і послідовно. Зміни виявлялися поступово і дуже конкретно: люди почали по-іншому одягатися, по-іншому себе вести, стали виходити книги, з’явилися черги в книжкових магазинах. Далі все пішло по висхідній.

    Принциповим було і те, що Китай не брав кредитів (і досі не бере). У КНР тоді не було і зараз немає кредитної державної заборгованості. Сьогодні це велика перевага Китаю.

    Стосовно зовнішніх інвестицій, китайці завжди орієнтувалися на ті, які вкладаються безпосередньо у виробництво. «Технології в обмін на ринок» – саме цим принципом керувався китайський уряд на початку 1990-х, коли відкрито запрошував іноземних виробників високотехнологічної продукції інвестувати в китайську економіку.

    Пропозиція була привабливою для всіх: для Китаю це був шанс вийти на новий рівень і скинути з себе ярлик виробника дешевого ширвжитку і контрафакту, в той час як світові компанії отримували можливість відкрити своє виробництво безпосередньо всередині величезного ринку збуту. Така політика підтримувалася керівництвом Китаю не тільки на словах, а й на ділі.

    Наприклад, для того, щоб задовольнити багатомільйонний попит на автомобілі, що виник в країні наприкінці 1990-х років, китайці пішли від зворотного, встановивши майже 100% мито на імпортні авто. Світовим лідерам авторинку не залишалося нічого іншого, як відкривати в Китаї свої заводи, проте і тут їх чекало обмеження – іноземці могли створювати лише спільні підприємства, що мало на увазі випуск машин не тільки під світовими, але й під внутрішніми китайськими брендами.

    Саме так Китай отримав можливість стати не тільки збирачем, але і виробником автомобілів, за лічені роки створивши потужні машинобудівні корпорації, такі як BYD, Gelly, GWM і Chery.

    Частково інша ситуація спостерігалася під час створення в Піднебесній потужної бази для виробництва електроніки. Однією з перших компаній, яка відкрила таке виробництво в Китаї ще у 1988 р., став найбільший (на той час) виробник електроніки в світі Foxconn (Тайвань). Компанія і нині виробляє комплектуючі та готові вироби таких відомих марок як Apple, Canon, Sony, Nokia і багатьох інших глобальних брендів. Зараз тільки в континентальній частині Китаю в штаті Foxconn працює близько 800 тис.

    Китай успішно змінюється

    40 років політики реформ і відкритості Китаю переконливо доводять, що цей шлях дозволив країні використовувати з точки зору здорового глузду власні переваги і передовий міжнародний досвід на користь розвитку економіки і добробуту китайського суспільства. Зараз Китай лідирує в світі з видобутку вугілля, залізних, марганцевих, свинцево-цинкових, сурм’яних і вольфрамових руд, а також деревини. З розвитком сучасних мобільних технологій і радіоелектроніки в десятки разів виріс глобальний попит на рідкоземельні метали, абсолютним лідером (97% світового ринку) з видобутку яких є саме Китай. Наявність такої стратегічно важливої ресурсної бази є надзвичайно сильною перевагою на світовому ринку.

    КНР є найбільшим у світі виробником коксу, чавуну, сталі та сталевих труб, алюмінію, цинку, олова, нікелю, телевізорів, радіоприймачів і мобільних телефонів, пральних і швейних машин, велосипедів і мотоциклів, годинників та фотоапаратів, добрив, бавовняних і шовкових тканин, цементу, взуття, м’яса, пшениці, рису, сорго, картоплі, бавовни, яблук, тютюну, овочів і шовковичних коконів. Китай має найбільші в світі поголів’я птиці, свиней, овець, кіз, коней та яків, а також лідирує по вилову риби. Крім того, КНР є найбільшим світовим автовиробником, тримає 1 місце за продажами автомобілів і загалом за обсягами експорту. Державний сектор в промисловості складає приблизно 30% ВВП.

    Сучасний Китай може похвалитися 25 000 км високошвидкісної залізниці. За одну хвилину будується понад 596 метрів автодоріг. У 99,24% селищах і 98,34% селах прокладені асфальтовані і цементовані дороги. Коефіцієнт прохідності пасажирських автобусів у селищах і селах досягає 99,1% і 96,5% відповідно. Рівень інтеграції міських і сільських районів наближається до 80%, а в селах ефективно вирішена проблема  транспортного сполучення. Водночас, рівень надання транспортної допомоги бідним постійно збільшується, логістична мережа в сільській місцевості продовжує невпинно вдосконалюватися.

    Приклади ефективності вражають. Всього за 43 години китайські робітники замінили балки на мосту Саньюань у Пекіні. За 60 днів КНР встановила подвійний світовий рекорд за тривалістю і обсягом розробки газогідратів в провінції Хайнань. Китайський середній клас продовжує зростати, зараз він налічує понад 300 мільйонів осіб і представляє вельми перспективний ринок.

    За даними Міжнародного валютного фонду у 2010 році Китай обігнав Японію як другу за розміром економіку світу, а в 2014 р. – США як найбільшу в світі економіку, якщо вимірювати паритет купівельної спроможності (відомий як PPP). У 2017 р. економіка Китаю вже була в 2,5 рази більше, ніж у Японії. За останні 40 років економіка Китаю зростала в середньому на 9,5 відсотка на рік (з урахуванням інфляції), а зовнішня торгівля Китаю щорічно збільшується на 14,5 відсотка, що дозволило КНР стати найбільшою торговою державою  світу.

    Країна, яка 60 років тому страждала від браку їжі (за різними оцінками жертвами голоду в 1958-61 рр. стали від 10 до 30 млн. китайців), у 2017 р. лише до США ввезла своїх товарів на суму $505,5 млрд.

    Сума прямих іноземних інвестицій, накопичена у проміжку між 1979 і 2017 роками, наближується до $1,90 трлн, що є найбільшою серед країн, що розвиваються. На кінець 2017 р. Китай володів найбільшим у світі золотовалютним резервом у розмірі $3,143 трильйонів (для порівняння: $167 млн. у 1978 р.).

    Очікується, що Китай у поточному році також стане найбільшим у світі роздрібним ринком. Прогноз становить $5,8 трильйонів, повідомляє японський банк Mizuho. Китайська економіка рухається вгору у світовому ланцюжку постачань. Останнім часом приносить помітні плоди робота щодо переходу від моделі, стимульованої експортом та інвестиціями, до моделі, спрямованої на споживання та інновації.

    За попередні 40 років країна спромоглася реалізувати амбітні плани здобуття зовнішніх ринків і створення своєї передової науково-промислової бази. На часі – розкриття потенціалу власного споживчого ринку. Якщо у 2020 р. хоча б у кожного третього китайця доходи будуть не нижчими, ніж у середньостатистичного жителя США, це вже означатиме формування в Піднебесній споживчого ринку, аналогічного американському.

    Багато китайських компаній є новаторами у секторі послуг. Вони не лише задовольняють споживчі потреби сьогодні, але й прокладають шляхи  до майбутнього. Baidu, Alibaba, Tencent та JD, відомі як BATJ використовують фінансові технології, щоби надавати більш зручні фінансові послуги приватним особам та корпораціям.

    Інновації у банківській галузі змінюють фінансовий ландшафт Піднебесної. Банківська діяльність у майбутньому полягатиме у більшій зручності для клієнтів. Вже невдовзі цифрові засоби взаємодії банків та клієнтів КНР будуть домінувати. Приклади банківського сектору: на кінець 2017 р. іноземні банки мали понад 1000 відділень в країні. Тим часом китайські банки розширювали свою діяльність за кордоном, і на кінець 2016 р. мали більш ніж 1300 відділень в 63 країнах.

    Загальний обсяг первинних розміщень акцій (IPO) китайських компаній за кордоном з початку поточного року склав близько $36 млрд., що більш, ніж втричі, перевищує показник за той же період минулого року. На частку китайських компаній припало понад 20% світового ринку розміщень акцій і пов’язаних з ними інструментів. У 2017 р. цей показник становив 17%, а п’ять років тому – всього 5%.

    В Піднебесній завжди серйозно ставились до освіти і розвитку науки. Політика відкритості приділяє багато уваги цій частині плану, який продовжує реалізовуватися. Перші тисячі китайських студентів поїхали за кордон у 1970-ті роки. Якщо люди залишалися за кордоном, то китайське керівництво не засмучувалося, адже так чи інакше ці люди зберігали зв’язок з батьківщиною і рано чи пізно поверталися додому. Сьогодні в КНР існує і запроваджується безліч різних програм щодо навчання китайців за кордоном.

    Наразі Китай реалізовує і другу частину плану: висококваліфікованим науковцям і фахівцям, винахідникам і талановитій молоді з різних куточків світу тут надають необхідні можливості (в плані соціального статусу, рівня життя, стандартів споживання), які раніше на Заході надавалися китайцям. Нещодавно, за результатами щорічного опитування Expat Explorer у рейтингу найвищих зарплат для експатів   експерти слідом за Швейцарією, США, Гонконгом розташували Китай.

    Україна, як і Китай, приречена продовжувати реформи заради майбутнього. На цьому шляху нам дуже важливо мати досвідчених і потужних партнерів, одним з яких може і має бути Китай.

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *