Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    До глобального інноваційного лідерства

    2018-07-24

    На початку липня цього року Кабінет міністрів України створив Національний фонд досліджень України. За постановою функції з управління фондом виконує Кабмін. «Фонд зробить доступними гранти для різних представників науково-технічної сфери», – повідомила міністр освіти і науки Лілія Гриневич. Напрями грантової підтримки різні. За словами міністра, вперше в Україні уряд передбачає індивідуальні, колективні та інституційні гранти.

    Отже, держава створила платформу, де зможуть співпрацювати ідеї і гроші. З тих же міркувань, можливо, вчасно повернутися до розмови щодо створення в Україні індустріальних технопарків (ІТП).

    Україна потребує створення науково-технічної бази, сучасних виробництв і робочих місць для свого людського капіталу. У нас зафіксовано постійне зростання інноваційних розробок, незважаючи на слабкість економіки і низький рівень доходів громадян країни. Водночас, на жаль, спостерігається міграція українських інноваторів до країн, де створюються кращі умови для реалізації їх ідей.

    Якщо в більшості розвинутих країн, наприклад в Китаї, своєму виробнику створюють умови найбільшого сприяння у вигляді простого і прийнятного оподаткування, низького рівня орендної плати, різних видів економічного стимулювання, то українські бізнес-інноватори все ще відчувають на собі непродуктивне втручання, податковий тиск та чиновницькі перепони.

    За останні роки державою були зроблені певні кроки, покликані стимулювати розвиток вітчизняного виробництва шляхом залучення інвестицій до реального сектору економіки через індустріальні парки. Але ступінь зацікавленості держави поки не вельми виразна і темпи створення необхідних для цього умов надто повільні. Як висловився прем’єр-міністр України В. Гройсман: «Я б дуже хотів, щоб вся Україна була індустріальним парком, але треба рухатися крок за кроком».

    У процесі формування сучасного середовища інноваційних знань і технологій важливо використати передовий світовий досвід. Так, у свій час в ЄС для прискорення економічного розвитку було створено 36 технологічних платформ для вирішення стратегічних завдань у ключових галузях на інноваційній основі та принципах взаємовигідного партнерства.

    Учасниками платформ стали ключові суб’єкти промисловості та бізнесу, науково-дослідні інститути й університети, торгово-промислові палати, регіональні агенції розвитку і центри трансферу технологій, які налагодили своєчасний обмін інформацією щодо підвищення інноваційної активності та покращення інвестиційного клімату.

    У Великій Британії, наприклад, частка державних витрат на будівництво, створення і розвиток інфраструктури технологічних зон становить близько 60%, у Німеччині, Франції та Нідерландах – приблизно 75%, а у Бельгії – майже 100%. Яскравим прикладом державного стимулювання у межах ІТП є Туреччина. Сьогодні в Туреччині функціонують 56 технологічних зон розвитку, а ще 13 невдовзі розпочнуть роботу.

    Індустріальні парки, технопарки – це сучасний економіко-правовий інструмент забезпечення конкурентоспроможності, розвитку економіки. Створення технопарків, крім бажання, потребує виваженої і грамотної правової регуляції установи і функціонування подібних структур. З урахуванням українського сьогодення, звичайно є ризик зловживань. Та низка розвинених країн пішли шляхом створення таких парків, відповідно є перевірені практикою застережні механізми. Найкращими з них може скористатися і Україна.

    За даними UNІDO (міжнародна організація, яка займається виробленням стратегії економічного розвитку країн з транзитною економікою) у світі працює понад 15 000 індустріальних парків. Сучасні ІТП забезпечують десятки тисяч робочих місць і щорічне збільшення макропоказників багатьох держав світу.

    У рейтингу інноваційності економіки Україна значно поступається розвинутим державам. Імпорт технологій є важливим, але час звернути увагу на розробки українських фахівців, як це, наприклад, робить Китай.

    До глобального інноваційного лідерства

    Відомо, що одним з найважливіших напрямів розвитку в Китаї є науково-технічний прогрес. Політика держави спрямована на підтримку і стимулювання науки, винахідництва та бізнес-інноваторів. Водночас зовнішня торгівля і відкритість для іноземних інвесторів у КНР орієнтовані на імпорт технологій, які дозволяють розвивати виробництво нових матеріалів, біотехнологічних, інформаційних і телекомунікаційних продуктів і устаткування. У довгостроковій перспективі (до 2050 року) Китай планує стати глобальним інноваційним лідером.

    Перші ІТП в Китаї стали працювати на початку 1980-х років. Сьогодні в країні функціонують 54 індустріальні зони. Вони формують близько 10% ВВП та акумулюють 30% прямих іноземних інвестицій, дають 37% товарного експорту і забезпечують 4 млн. робочих місць. Індустріальні зони дають близько половини валової високотехнологічної продукції Китаю і третину високотехнологічного експорту.

    У 1991 р. на основі накопиченого досвіду Держрада КНР затвердила план розвитку 27 зон високих технологій. Метою їх створення була комерціалізація національних науково-технічних досягнень, розвиток передових галузей, залучення вітчизняного та іноземного капіталу в розробку нових технологій і матеріалів, організація виробництва високотехнологічної продукції. Безумовно, цьому сприяло встановлення податкових і митних пільг.

    Про успіх ІТП може свідчити хоча б той факт, що протягом останніх декількох років щорічні доходи технопарків від торгової, промислової та наукової діяльності зростають у середньому на 30%. ІТП Китаю є яскравим прикладом офіційної політики Піднебесної «одна країна – дві системи» і мають деякі відмінності від технопарків інших країн.

    Китайські ІТП розташовані, як правило, поза індустріальними зонами і концентруються навколо великих наукових та інженерних центрів. Вони добре вбудовані в регіон або місто і працюють у тісному контакті з місцевими адміністраціями. Держава здійснює політичне керівництво і фінансову підтримку, забезпечує управління парками, податкові та інші привілеї, які залучають іноземних інвесторів.

    Умовою надання спеціальних пільг національним підприємствам і СП є отримання ними статусу високотехнологічного підприємства. Статус встановлюється на п’ять років (для технологій з тривалим періодом освоєння – на сім років). Ставка податку на прибуток для високотехнологічних підприємств становить 15%, зокрема й для підприємств, що експортують не менше 70% продукції, – 10%. Передбачені також і «пільгові канікули» для національних підприємств – терміном на один рік, для СП – на два роки. Надалі зниження податків так само можливе, якщо компанія більше 70% своєї продукції постачає на експорт або отримала статус «технологічно просунутого підприємства».

    Від імпортного мита звільнені необхідні для наукових досліджень та конструкторських розробок (НДДКР) прилади та обладнання, які неможливо придбати на вітчизняному ринку. Не стягується мито з імпорту сировини і матеріалів, необхідних для випуску експортної продукції, а також з експортних операцій. Як бачимо, є цілий пакет привабливих, доступних податкових і митних пільг.

    Прикладом практичної реалізації ідеї ІТП є створення в 1995 році парку високих технологій в місті Шеньчжень. Це яскравий взірець того, як можна оригінально, не калькуючи чужий досвід, відштовхуючись від специфіки національних умов, створювати інноваційні структури. Для роботи парку мерія виділила земельну ділянку площею 11,5 квадратних кілометрів (і це при величезному дефіциті землі на півдні Китаю) і 100 мільйонів юанів, що само по собі дуже переконливо.

    Результат не змусив себе довго чекати. У стислі терміни була створена необхідна інфраструктура, завдяки зрозумілим і прозорим пільгам прийшли іноземні інвестори, сформувалася система взаємозв’язків з науково-дослідними установами та зарубіжними технопарками. Були створені регіональний центр нових матеріалів, біотехнологічна промисловість. У числі перших інноваційних проектів технопарку можна відзначити створення китайської інтегрованої комп’ютерної системи «Чжучжень», портативної рентгенівської установки «Хентон» та ін.

    У технопарку розмістили свої представництва провідні китайські вищі навчальні заклади (наприклад, Пекінський університет), відомі у світі компанії й фірми (наприклад, «Епсон», «Томсон» та ін.). В ньому знаходиться велика бібліотека, банк тощо. Загалом, там працює понад 40 підприємств, створено 8 тисяч робочих місць.

    Ще один приклад ефективного розвитку ІТП – китайсько-сінгапурський ІТП Suzhou New District. Через успішність цього парку компанії, які бажають розміститися в Suzhou New District змушені записуватися у чергу і доводити ефективність своїх проектів. Індикатором темпів розвитку цього парку є його міжнародна школа для дітей іноземців. З кожним роком кількість учнів у цій школі збільшується.

    В КНР у статутному капіталі спільних інноваційних підприємств іноземні інвестиції повинні складати не менше 25%. Учасники ІТП мають пільги з оподаткування: перші 2 роки повністю звільняються від податку на прибуток, наступні 3 роки – звільняються на 50%. А податок на прибуток у Китаї становить 33%. Орендна плата в технопарку становить 1/3 від діючої в місті. Так, наприклад, витрати на утримання технопарку покриваються: містом – на 75-80%; провінцією – на 10-15%; урядом – на 5%; за рахунок оренди – на 3-5% (йде на премію).

    Індустріальні парки відіграють все більшу роль у розвитку міст і цілих регіонів, у оновленні їх структури і соціально-економічному розвитку КНР. Причому, створення нових виробництв і оновлення старих виконується не тільки в межах території, яку займає ІТП, але й в межах регіону, який ними обслуговується. Особливу увагу в Китаї приділяють кадровому забезпеченню інноваційної та науково-технічної діяльності. Високі вимоги пред’являються до менеджерів технопарків.

    Китайська влада всіляко сприяє підготовці своїх фахівців з менеджменту в найкращих навчальних закладах світу. До того ж останнім часом КНР практикує заохочувальні програми для запрошених до країни іноземних фахівців, науковців і R&D-менеджерів. Звичайно, це визначає високий рівень зарплати.

    У березні 2018 р. Китай відкрив у Макао величезний науковий центр за зразком університетів США, адже Китай планує створити свої інженерні школи в найінноваційніших сферах. Влада КНР активно приваблює кадри з різних країн, для того, щоб навчити власних спеціалістів інженерним розробкам у тих сферах, де китайці раніше не мали серйозних позицій.

    Китай дає світу вражаючий приклад реалізації стратегії послідовних, але радикальних економічних змін і сталого суспільного розвитку. Піднебесна не без підстав претендує на провідне місце в системі глобальних економічних і технологічних перетворень.

    Над чим варто працювати Україні

    Україна має суттєвий досвід співпраці з Китаєм, зокрема неодноразово пропонувалися проекти розвитку українсько-китайських ІТП. Але на жаль, наші пропозиції поки що не приваблюють китайських інвесторів. Український бізнес готовий до створення ІТП, а от держава ще не підготовлена. Бізнес швидше знаходить спільну мову. Наприклад, нещодавно український бізнесмен, засновник кількох компаній та інноваційних проектів, повідомив про намір створити спільне українсько-китайське виробництво тракторів на території індустріального парку «Біла Церква».

    В майбутньому українська частка в цьому виробництві може зрости до 30-50 %. Є сподівання, що згодом трактори будуть продаватися не тільки в Україні, але й у Білорусь, країни Прибалтики, інші європейські країни. Безумовно, ця перспектива цікавить і китайську компанію-виробника. Але Україні потрібно ще скористатися досвідом КНР у розвитку ІТП і залучити китайських інвесторів саме у інноваційний розвиток нашої економіки.

    Економічний розвиток, комфортне та безпечне життя в державі напряму залежить від впровадження інноваційних технологій у господарстві країні, можливості реалізуватися вдома для багатьох талановитих й активних фахівців. Прогресивний світ сьогодні вдало поєднує науковий потенціал із промисловими можливостями.

    І Україна має всі шанси стати частиною цього процесу. Запровадження робочих платформ ІТП гарантовано прискорить економічний розвиток. Така стратегія інноваційних перетворень сприятиме покращенню підприємницького та інвестиційного клімату в нашій державі, а отже і зростанню відкритості вітчизняної економіки та її адаптації до ЄС.

    В Україні, на щастя, поки є чимало конкурентоспроможних вчених, які володіють унікальними знаннями. Наприклад, з фізики, хімії, матеріалознавства, гідродинаміки. Для розробки багатьох сучасних технологій в Україні зберігаються унікальні кадри, які часто вимушені реалізовувати себе за кордоном. Створення умов сприяння для ІТП мало би забезпечити в Україні майданчики, де інтелектуальна еліта різних поколінь разом з бізнесом отримали би можливості реалізовувати найамбітніші українські проекти і працювати на добробут українців.

    Експерти наголошують, що нові підходи держави до управління інноваційною діяльністю повинні передбачати зміну вимог до формування обмежень, які не повинні штучно стримувати ініціативу науковців, винахідників і підприємців у праві комерціалізації та виведення на ринок нових конкурентоспроможних продуктів.

    Для формування інституційного середовища, яке інтегрує компоненти національної інноваційної системи, спеціалісти радять створити ефективні мережеві виробничі системи інноваційної спрямованості. А для ефективного здійснення інноваційного циклу від генерації ідеї до отримання економічного ефекту важливо налагодити діяльність інноваційних кластерів. Вони закладають основу для інтенсифікації процесів генерації ідей, обміну інформацією та розширюють можливості практичного використання передового досвіду, що дозволяє знижувати вартість транзакцій, зменшувати витрати часу на прийняття рішень.

    Практика створення кластерних мереж в Китаї свідчить про краще фінансове забезпечення інноваційної діяльності, формування сучасної інфраструктури у даній сфері та підвищення рівня інвестиційної привабливості. У Піднебесній добре розуміють, що поряд з ідеями, технологіями, виробництвом, час є найдорожчим фактором сучасної економіки.

    І особливо зараз час грає проти держав з примітивною сировинною економікою. Тому для залучення інвестицій в Україну, експерти закликають якнайшвидше демонополізувати економіку, сформувати, як у Китаї, відповідну інфраструктуру – техно- й індустріальні парки, бізнес-інкубатори, налагодити прозорі ефективні зв’язки між фахівцями і грошовими потоками для реалізації інноваційних рішень.

    Також важливо активізувати роботу з об’єднання розрізнених зусиль окремих потенційних учасників інноваційного процесу на регіональному рівні. Це передбачає визначення пріоритетів розвитку регіону, структуризацію бізнес-середовища за рахунок формування технологічних платформ і розвитку мережевих інноваційних структур, зокрема, кластерів, в межах яких можна досягти значного поліпшення взаємодії науки і виробництва.

    Для ефективного та швидкого застосування інструменту ІТП у розвитку інноваційної діяльності, державі необхідно на законодавчому рівні звільнити ІТП від податку на землю, збору на інфраструктуру та від обов’язкового продажу коштів в іноземній валюті, які були отримані від реалізації продукції. Зрештою, влада має активно стимулювати розвиток ІТП капітальними інвестиціями, як це робиться у розвинутих країнах. Саме на такі сигнали очікують бізнесмени, промисловці, науковці, винахідники і «порушники спокою» – R & D-менеджери.

    Участь України у глобальній китайській ініціативи «Один пояс, один шлях» розширює можливості інноваційного розвитку і створення спільних українсько-китайських ІТП. Чи готова Україна і, зокрема, великий бізнес скористатися цими можливостями покаже здатність української влади міцно закріпитись повноцінним учасником реалізації ініціативи «Один пояс, один шлях» і «16+1». Якщо Пекін доб’ється альтернативного ринку в Європі, можемо сподіватись, Брюссель і Пекін будуть зацікавлені у розвитку інфраструктури України, швидкісних потягів, потужних логістичних хабів, глибоководних портів, нових спільних підприємств і українських інновацій.

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *