Оглядач / Інтерв'ю та коментарі

Інтерв’ю народного депутата України Івана Мірошніченка

Світова кон’юнктура на китайсько-азіатському аграрному секторі складається на користь України. Найбільший в світі зростаючий ринок Китаю розширює джерела поставок і географію постачальників, зменшує вразливість власної економіки від геополітичних чинників. Перш за все, балансує вплив США.

Те, що в першому півріччі 2015 року російсько-китайський товарообіг впав на 29% до $ 30,6 млрд., на руку Україні. У жовтні минулого року Путін говорив про зростання до $ 100 млрд, однак Велика китайська стіна виявилася не по зубах лідеру РФ. Його країна вперше за п’ять років вибула з числа 15 головних зовнішньоекономічних партнерів Китаю. За оцінками аналітиків Reuters, криза в Росії і уповільнення економічного зростання в Китаї вже призвели до призупинення двосторонніх проектів на $ 113 млрд.

Китайський ринок може стати для українських аграріїв плацдармом для стратегічного розвитку. За два останні роки Україна помітно зміцнилася на китайському напрямку. Наш аграрний експорт в цю країну за півроку перевищив більш ніж у два рази попередній річний обсяг. 2013 річний обсяг становив $ 484 млн. У 2014-му – $ 765 млн. А тільки за перше півріччя 2015 року – $ 780 млн. Головна причина зростання – рекордний експорт зернових. Їх відвантажили в КНР в першій половині 2015 року майже у вісім разів більше, ніж у минулому році – до 2,74 млн. тонн, у тому числі кукурудзи – до 2,7 млн. тонн.

За цей період на 6,8% зріс експорт соняшникової олії – до 330 тисяч тонн. Серед позицій в експорті рослинних жирів у 2015-му з’явилися соєва та ріпакова олії (32,4 і 14 100 тонн). Ці перспективні ринки будуть рости. Українські переробники повинні активніше виходити на ринки готової продукції Китаю. На кінцевого споживача, можливо, у партнерстві з місцевими виробниками.

Україна вже починає вигравати у світовій конкуренції за китайський ринок, при тому, що за нього традиційно конкурують США, Бразилія, Австралія і Нова Зеландія. Скажімо, Китай сьогодні вже імпортує виключно українську соняшникову олія. У 2014/15 маркетинговому році українські компанії монополізували експорт кукурудзи в цю країну – понад 4 млн тонн. Ще п’ять років тому 97% китайського ринку займала кукурудза, вирощена в США. Експерти бачать інші товарні ніші для української аграрної продукції. Ми використовуємо експортний потенціал в Піднебесну менше, ніж на 10%. І маємо колосальні ресурси для зростання.

Зерновий та олійний експортні сегменти України потрібно доповнювати продукцією харчової та переробної промисловості. Наша мета – просунути українські продукти на полиці супермаркетів КНР. Цей ринок готовий поглинути значний асортимент нашої продукції.

У 2015-му році були зняті обмеження в доступі українського бізнесу на китайський ринок. Два роки тому таких компаній було всього одна-дві. У минулому – вже п’ять. А за півроку-рік дозвіл на експорт в Піднебесну отримали понад 20 компаній, від «титанів» галузі до амбітних новачків. Корупційний ланцюг розблоковано. І це – шанс для сотень, а в перспективі і тисяч наших виробників, експортерів, логістичних компаній приєднатися до найбільшого світового ринку. Результатом стануть нові робочі місця в Україні, податки, валютні надходження.

Китайський ринок непростий і специфічний, з сильним державним регулюванням і впливом великих державних компаній. З багаторічного досвіду роботи на зерновому ринку з китайськими корпораціями знаю, наскільки важлива для просування української продукції активна позиція українського уряду. Китайська сторона заявила про відсутність додаткових вимог до українського цукру, вина, борошна, кондитерських виробів. Китай зацікавлений в  нашій курятині, свинині, молочній продукції, інших товарних позиціях з високою доданою вартістю.

Китайський ринок відрізняється залежністю від імпорту і зростаючою динамікою споживання, що значно випереджає зростання виробництва. Урбанізація аграрних територій, підвищення якості та кількості споживання їжі, перехід на індустріальне виробництво збільшують імпорт фуражної групи. Китай – найбільший світовий виробник свинини. Там споживають 39 кг м’яса на людину щорічно, що в півтора рази більше, ніж в Україні (25 кг / рік).

У масштабах Китаю збільшення споживання м’яса навіть на 1% викликає тектонічні ринкові зрушення. Ці злами повинні «ущільнювати» українські виробники. Півмільярдне поголів’я китайських свиней споживає величезну кількість комбікормів. Його головні компоненти – соєвий і соняшниковий шрот, ячмінь і кукурудза повинні мати українське походження.

В цілому Китай для українського агросектору – шанс на друге дихання. Китай, хоч і є другою найбільшою економікою світу, помітно відстає від аграрних лідерів. Насамперед організаційно і технологічно, з урахуванням державної власності на сільгоспугіддя і відсутність заставних механізмів. Аналітики Дойче Банку вважають, що фермери з Південної Кореї в 40 разів більш продуктивні своїх масштабних сусідів.

Китайці не скоро подолають цю технологічну прірву. Тому Україна має час і можливості для стратегічної агроекспансіі в Китай. Китайці кажуть: де тече вода, там з’явиться струмок. Для України цей струмок може стати повноводною річкою. І тоді продукція українського агросектору подолає Велику китайську стіну.

“Інтерфакс-Україна”