Асоціація
Українсько-Китайського
співробітництва
  • ОГЛЯДАЧ / АНАЛІТИКА

    Результати саміту G7

    2019-08-27

    Саміт G7 можна вважати «умовно успішним» хоча б тому, що не сталося нічого надто скандального

    Напередодні на узбережжі Атлантичного океану, у французькому курортному Біарріці, лідери «Групи семи» – неформального клубу найбільших економік і демократій світу – завершили триденний саміт.

    Франція, яка цього року головує у G7, запропонувала лідерам привернути увагу та ухвалити дієві рішення у боротьбі з нерівністю у світі. Саме це визначило пріоритети Парижа та сформулювало офіційний порядок денний головування і зустрічі високого рівня як кульмінації у демонстрації міжнародних зусиль із подолання глобальних викликів людства.

    Термін «велика сімка», який переважно вживається у неангломовному публічному просторі, є не зовсім коректною інтерпретацією літери «G». Мовляв, з англійської – це, як great, тобто «великий». Водночас правильно цей неформальний світовий форум називається просто «Групою семи» (Group of Seven). Хоча цей клуб справедливо об’єднує великі економіки і, що також дуже важливо і принципово, демократії, а не репресивні режими.

    1Фото: Official White House/Shealah Craighead

    ГОЛОВНІ ДИСКУСІЇ – ПОЗА ОФІЦІЙНОЮ ПРОГРАМОЮ

    Більша частина офіційної програми саміту присвячувалася, власне, боротьбі з нерівністю, утвердженню гендерної рівності (включаючи розширення прав і можливостей для дівчат і жінок), протидії кліматичним змінам, збереженню біорозмаїття та захисту океанів, поглибленню партнерства з Африкою, цифровій трансформації. Але ці глобальні проблеми все-таки не були у фокусі найбільшої уваги ЗМІ та експертного середовища. Їх розглянули планово, рівно, протокольно-дипломатично. Винятком стала відсутність президента США Дональда Трампа на сесії, присвяченій клімату.

    Натомість найбільші дискусії відбулися з питань міжнародної безпеки, зокрема, й агресії Росії проти України, а також ситуації відносно Ірану, Сирії, Лівії, Гонконгу, Близького Сходу. За наполяганням Сполучених Штатів лідери окремо зосередили увагу на глобальній економіці та торгівлі. Все це проходило на тлі палаючих «легенів планети» – тропічних лісів Амазонії – та бездіяльності бразильського президента в гасінні пожеж.

    Проблематика Brexit також не була в офіційній програмі саміту, але навколо неї продовжилися гарячі дискусії, ураховуючи високу вірогідність «жорсткого» виходу Великої Британії з Євросоюзу 31 жовтня.

    «ДЕМОТИВАТОР» ТРАМП І САМІТ БЕЗ КОМЮНІКЕ

    Багато прогнозів про результати і наслідки цього саміту зводилися до думки, що зустріч високого рівня вже може вважатися просто успішною, якщо нічого скандального не станеться, якщо президент Трамп не вчинить черговий демарш, не залишить Біарріц достроково (як це було торік у Канаді) або не оприлюднить чергову неоднозначну заяву. Ексцентричний господар Білого дому нині є одним із головних «демотиваторів» західного світу. Щодо більшісті глобальних і регіональних проблем, які порушувалися на саміті у Франції, Трамп має або кардинально іншу, або особливу позицію. Зокрема, Трамп із його парадигмою “Америка передусім” мав відмінну від більшості партнерів по G7 думку щодо урегулювання питання навколо іранської ядерної програми, ставлення до міжнародних зусиль у протидії кліматичним змінам, наслідків Brexit, торговельної війни з Китаєм. Можна згадати й про суперечності у сфері оподаткування американських технологічних гігантів Францією та наміри американського лідера ввести у відповідь 100% мита на експорт французького вина.

    Саме через такі розбіжності, як це очевидно прослідковувалося перед початком саміту, господар зустрічі президент Франції Еммануель Макрон вирішив не пропонувати лідерам ухвалювати підсумкового комюніке.

    Чи є це формальною ознакою занепаду формату «Групи семи», неспроможності зберегти єдність у складному світові? Частково – так. Але не все однозначно. Оцінювати ситуацію необхідно також із позиції особистісних амбіцій та внутрішніх політичних перспектив у своїх країнах окремих лідерів.

    Так, канцлер Німеччини Ангела Меркель зберігає заслужений вплив, але вже оголосила про гідне рішення завершити політичну кар’єру.

    Для британського прем’єра Бориса Джонсона нині головні клопоти – у площині Brexit і надто складних для втілення амбіцій Лондона переглянути деякі положення угоди про вихід з ЄС.

    Для популістського уряду італійця Джузеппе Конте політична пісенька вже заспівана, хоча він ще формально представляв свою країну на саміті. Виглядав, до слова, сумним і розгубленим.

    А політичний холерик Трамп – повний авантюризму та вже неофіційно розпочав виборчу кампанію з наміром продовжити з 2020 року другу президентську каденцію у Білому домі.

    Відособлена позиція американського лідера у поглядах на більшість глобальних проблем уже виведена через символічну формулу G6+1.

    Official White House Photo by Shealah CraigheadФото: Official White House Photo/Shealah Craighead

    BREXIT І «МІСТЕР БЕЗ УГОДИ»

    З урахуванням Brexit, нинішню «сімку» можна також порахувати як G5+2. За цією конфігурацією, Велика Британія і США в особі Трампа, який цілком підтримує Джонсона та категорично радить не сплачувати 49 млрд євро «відступних» за вихід із ЄС, протистоять позиції решти, особливо Франції, Німеччини та президента Європейської ради Дональда Туска.

    Лондон покладає великі надії на поглиблення економічного партнерства із Сполученими Штатами після Brexit, коли Британія втратить переваги і можливості перебування у митному союзі ЄС. Трамп і Джонсон із радістю домовилися про початок переговорів щодо всеосяжної торговельної угоди між сторонами, яка має за мету мільярдні збільшення товарообігу та створення мільйонів додаткових робочих місць.

    Нині Даунінг-стріт порушила амбітне питання перед ЄС. Йдеться про перегляд одного із положень підсумкової угоди про Brexit, переговори щодо якої були завершені у листопаді 2018 року за прем’єрства Терези Мей. Натомість 400 сторінок юридичного тексту все одно не ратифіковані британським парламентом та не набули чинності. Чутливими для нинішнього британського керівництва залишаються домовленості про режим (так званий backstop) на кордоні між Ірландією, як члена ЄС, і Північною Ірландією, що входить до Сполученого Королівства. За результатами переговорів про вихід Британії з ЄС, кордон має залишатися прозорим за умови тимчасового продовження перебування Північної Ірландії у митному союзі ЄС. Але у Лондоні це сприймають як посягання на економічний суверенітет, тому й порушили питання про додаткові переговори. В Євросоюзі немає консенсусу щодо їхнього відновлення та перегляду угоди.

    Президент Європейської ради Туск висловив жаль, що прем’єр Джонсон може увійти в історію, як «містер без угоди». Адже вихід Сполученого Королівства без набуття чинності угоди з ЄС, тобто «жорсткий» Brexit, матиме негативні наслідки для добробуту британських громадян і стабільності держави. У свою чергу, Джонсон парирував, що це Туск буде «містером без угоди», якщо не забезпечить перегляд домовленостей. За будь-яких умов, популістська авантюра британських політиків лише ускладнила життя на Туманному Альбіоні та вже призводить до величезних політичних й економічних збитків.

    Такий заочний обмін емоційно забарвленими порівняннями наразі не завадив політикам поводитися цілком дружно під час двосторонньої зустрічі, обмінюватися жартами та висловлювати надію на стратегічне і поглиблене партнерство після 31 жовтня.

    ЧИ ЗАПРОСИТЬ ТРАМП ПУТІНА НА ГОЛЬФ?

    Умиротворюючі загравання деяких західних демократій з агресивною Москвою також стали чинниками, що додали гостроти дискусій у «Групі семи». Порушена торік на саміті G7 у Канаді президентом Трампом ініціатива відновити «вісімку» із Росією, мала неоднозначне продовження у Франції.

    Компліментарності відносно Путіна з боку Макрона під час візиту господаря Кремля на Лазурний берег минулого тижня також викликали обурення, занепокоєння та негативні оцінки. Щоправда, французький лідер пізніше уточнив позицію, додавши, що G8 із Росією можливе за умови прогресу в питанні України.

    Але ініціативу про безумовну реабілітацію РФ у клубі «восьми» знову оголосив Трамп. Це також підтримало традиційно проросійське керівництво Італії, яка, натомість, нині переживає урядову кризу та не має значного впливу на глобальні процеси.

    Думка Японії в особі прем’єр-міністра Абе на саміті про повернення РФ чітко артикульована не була. Але тут слід ураховувати обережну позицію Токіо, який сподівається повернути свої острови на Далекому Сході.

    Натомість позиції Німеччини, Великої Британії та Канади були і залишаються чіткими і категоричними: повернення Росії передчасне, умови не створені, прогресу відносно України немає.

    Найбільш конкретним був президент Європейської ради Туск. Він заявив, що переконуватиме учасників G7 запросити як гостя на наступний саміт «Групи семи» саме Україну. На жаль, але політична кар’єра Туска на посту керівника інституції ЄС завершується 31 жовтня. Відтак, Україна не матиме такого щирого і ефективного друга на топпосаді в Європейському кварталі у Брюсселі.

    За таких обставин Трамп дещо пригамував свої амбіції, висловився про високу вірогідність запрошення Росії на наступний саміт, але лише як гостя. У Білому домі матимуть право це зробити, адже Сполучені Штати у 2020 році головуватимуть у G7 і будуть господарями наступного саміту. Сам Трамп уже оголосив про намір прийняти саміт G7 на своєму приватному гольф-курорті у Маямі.

    До слова, бажання Трампа стратегічно поговорити з Путіним не завадило Вашингтону ввести проти Москви черговий пакет санкцій. Це у відповідь на застосування Росією хімічної зброї на території Великої Британії.

    Відтак, на рівні G7 відновлення формату до «восьми» з Росією наразі неможливе. Консенсус відсутній.

    Але, об’єктивно, чи відповідає РФ критеріям і принципам членства в елітарному клубі «Групи семи»? Чи є Росія великою світовою економікою, глобальна спеціалізація якої залишається сировинною? Ні. РФ не входить навіть до десятки найбільших економічно й технологічно розвинутих країн світу. Чи є Росія демократичною країною, яка захищає права людини? Також ні. Але це є один із основоположних критеріїв для прийняття до «Групи».

    Не є таємницею, що запрошення РФ у 1997 році, тоді в особі президента Бориса Єльцина, до формату G8 було авансом Москві, зробленим у сподіваннях, що це прискорить демократичні перетворення у державі, сприятиме економічному розвитку, утвердить потепління між демократичним світом і колишньою радянською імперією після завершення «холодної війни».

    На сьогодні, за правління «царя» Путіна ситуація лише погіршилася. Кремль розв’язує війни, окуповує території сусідніх держав, порушує міжнародне право, зміцнює авторитаризм, репресує і придушує власних громадян та нескорених українців. Єдиним справедливим критерієм, що Росія – це велика країна, є її найбільша у світі територія.

    Official White House Photo by Shealah CraigheadФото: Official White House/Shealah Craighead

    НЕОЧІКУВАНА ЗАЯВА І «ПРИГОЛОМШЛИВА» ЄДНІСТЬ

    І все-таки лідери G7 погодили більшість ключових принципових позицій з головних питань. Принаймні, про це можна судити за добрим гумором політиків, який вони демонстрували на підсумкових конференціях за результатами саміту, а також за спільною короткою заявою або декларацією (замість традиційного розширеного комюніке), яку все ж таки «проштовхнув» Макрон. За словами французького президента, він сам підготував текст обсягом близько однієї сторінки. Це забезпечило поміркований успіх для самої зустрічі високого рівня, втілило надію на єдність у клубі світових демократій та принесло політичні дивіденди господарю саміту Макрону.

    «Це є дійсно успішний G7. Була приголомшлива, велика єдність», – висловився про саміт Трамп, який, як відомо, не стримує себе у жорсткій критиці всіх і всього, що його не влаштовує.

    Відносно України головним конкретним результатом є винесення питання відновлення переговорів у Нормандському форматі на найвищий світовій політичний рівень та його підтримка «Групою семи».

    «Франція і Німеччина організовують саміт у Нормандському форматі впродовж найближчих тижнів із метою отримання конкретних результатів», – йдеться у заяві.

    Макрон уточнив, що такий саміт може відбутися у вересні, адже для цього «склалися відповідні умови». Цікаво, які?

    “Укрінформ”

    Напишіть відгук

    Your email address will not be published. Required fields are marked *